Мирослав Лаюк “Залізна вода”.
Головний герой роману Богдан на вечірці, присвяченій театральній прем‘єрі, знайомиться з режисеркою Анкою, і розповідає їй історію про лист Лесі Українки, що залишився в родині від прабабці.
Так починається майже детективна історія розшуку листа, під час якої Богдан з‘ясовує свої стосунки з рідними, зустрів своє перше кохання і майже не загинув.
Паралельно з сучасними пригодами, ми переживаємо історію карпатського селища XIX сторіччя. Сюди, до джерела з цілющою водою – “залізною водою”, саме так її називали місцеві, приїздила Леся Українка.
Що залишилося в цих краях на згадку про неї? Суперечливі свідчення самовидців, легенди, які й досі переказують з покоління в покоління.
Декілька людей розповідають свою історію, пов‘язану з Лесею. Що ж було особливого у цій тендітній жінці, яка так вплинула на мешканців села в минулому, і не дає спокою нашим сучасникам?
Генріх Гейне писав: “Світ розколотий і тріщина проходить через серце поета..” (Тетяна Білан).