Рауль Шалвович Чілачава
Не брав… не мав… не виїздив…
Не чув… не знав… не зустрічався…
Не заклинав: «навіки слався!»
Не божеволів: «Диво з див!»
Не нагромадив, не набув,
На відданість не присягався,
Ні перед ким не гнувсь, не слався…
Ні, ні… Самим собою був!
(Чілачава, Р. «Спроба самозвіту»)
Родина поета
Рауль Чілачава народився 15 травня 1948 року в селі Чітацкарі Зугдідського району Грузії в родині лікаря. Дзвелі-Абастуманську середню школу закінчив із золотою медаллю в 1965 році, після чого вступив до факультету журналістики Тбіліського державного університету.
В 1967-1970 роках Рауль стажувався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, де вивчив українську мову й літературу. Закінчивши навчання на відмінно, він кілька років займався журналістською та викладацькою діяльністю.
Про початок своєї творчої діяльності Рауль Чілачава розповідав: «Моя перша книга вийшла в 1970 році. Це була збірка віршів класика сучасної української поезії Володимира Сосюри. І все завдяки щасливої для мене нагоди: відомий грузинський поет Йосип Нонешвілі з якоїсь причини не подав до видавництва переклад в означений термін, план видання зривався. І в цей момент хтось із редакторів згадав про мене, молодого поета, який володів українською мовою. Терміново зв’язалися зі мною і замовили переклад. Я від хвилювання трохи дар мови не втратив. Засів за вірші Володимира Сосюри (якого, до речі, дуже любив) і за місяць підготував збірку перекладів під назвою «Червона зима». Сигнальний примірник книги отримав в один день з врученням червоного 
диплома журналіста. Через 40 років, в 2010 році, перебуваючи ще в Ризі, я підготував соте своє видання – на цей раз збірку своїх вибраних віршів на тисячу сторінок ».
В 1986-му році Раулю Чілачаві довелося бути учасником ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.
До кінця 1991 року Рауль Чілачава перебував на творчій роботі, присвятивши себе повністю поетичній творчості, перекладацькій, науково-дослідницькій і громадській діяльності в галузі українсько-грузинських взаємин.
Він автор багатьох перекладів української класики на грузинську мову (Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко та ін.) і з грузинського на український (Шота Руставелі, Давид Гурамішвілі, Ілля, Акакій, Галактіон Табідзе і ін.) Рауль Шалвович Чілачава виявився творцем, якого цікавив широке коло проблем, в тому числі і нашого недавнього радянського минулого.
Рауль Шалвович познайомився з ученим Серго Берія, який жив в Києві. Протягом останніх 10 років свого життя у Серго Берії з’явилася можливість особисто розповісти про себе і про той жорстокий час, в якому йому довелося жити і працювати. «У моїй особистій фонотеці зберігаються десятки аудіокасет, на яких відображені наші тривалі бесіди і неповторний голос Серго. Його розповіді лягли в основу моїх двох книг – «Син Лаврентія Берії розповідає» і «Убили у власному будинку», – пише Рауль Чілачава.
За словами Рауля Чілачава, російська версія цієї книги вперше була видана в 1992 році тиражем в 100 тисяч екземплярів, і миттю розійшлася в тодішньому пострадянському 
просторі. За ним послідував переклад цієї книги польською мовою і багатолюдна презентація в Варшаві. Після цього, друге додаткове видання цієї книги російською мовою публікувалося в ризькому журналі «Теперішній час». Текст книги був переведений також на латиську і українську мови. Пізніше всіх книга Рауля Чілачава на грузинській мові була видана в Грузії видавництвом «Артануджі» в 2012 році.
З 1992 року Рауль Шалвович – на державній службі. Працював заступником міністра України у справах національностей, міграції та культів, заступником голови Державного комітету в справах національностей та міграції, професором Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Національного університету культури і мистецтв, завідувачем кафедри української та іноземних мов Київської державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Прадід і прабабуся поета
«Моя сім’я – це дружина і діти. Дружина Ія Павлівна – філолог, культуролог, викладає в одному з київських університетів. Сини – а їх у мене двоє – вже дорослі, одружені, живуть окремо, але працюють разом. Вони майже ровесники, з різницею у віці всього півтора року, обидва закінчили факультет журналістики Київського національного університету і створили свою продакшен-студію. Їх передачі щодня виходять на п’ятому каналі українського телебачення. Якщо говорити про сім’ю, в якій я народився і виріс, то вона була багатодітною: п’ятеро братів і одна сестра. Я старше всіх…Батько мій був лікарем, мати – домогосподаркою. Я ріс в будинку прадіда – православного священика, дуже освіченої, чесної і мужньої людини. Вважаю, що багато позитивних рис, які, сподіваюся, є у мене, саме від нього! »,- розповідав про себе поет.
Рауль Чілачава – автор численних публікацій у пресі – понад 100 окремих видань: 
поетичних, перекладних, наукових, публіцистичних… Удостоєний звання й золотої медалі «Подвижник грузинської культури». Лауреат міжнародних і національних премій імені Г. Табідзе, М. Гоголя «Тріумф», Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (за визначний внесок в українську літературу), П. Куліша, М. Рильського, В. Винниченка, М. Вульфсона, А. Чака. Рауль Чілачава відзначений багатьма державними нагородами: орденом України «За заслуги», грузинським «Орденом честі», латвійським орденом «Трьох зірок», Орденом Преподобного Нестора Літописця, двома міжнародними орденами Святого Станіслава, Міжнародною золотою медаллю імені Франца Кафки, Міжнародним призом імені Цицерона, Почесними грамотами: Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом», Кабінету Міністрів України, Президії Верховної Ради Грузії, Київської міської державної адміністрації. Відзначений й іншими нагородами.
У 2005-2010 роках Рауль Чілачава був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Латвії.
«У моєму творчому і повсякденному житті давно органічно злилися грузинська і українська культури, які однаково дорогі і душі, і розуму. Нещодавно до них додалася і латиська культура, щаслива зустріч з якою збагатила мене новими враженнями, знаннями, що в підсумку відбилося в нових віршах, перекладах, публікаціях».
Зараз він – доктор філологічних наук, професор, академік Академії національних і соціальних відносин Грузії, почесний доктор Академії наук Латвії, заслужений діяч мистецтв України, член Спілок письменників Грузії, України, Латвії, Міжнародної асоціації письменників і публіцистів, член Спілки театральних діячів України та Міжнародної літературно-мистецької Академії України.
На питання про те, що складніше – робота дипломата або поета, Рауль Чілачава відповів:
«Робота дипломата – служба, робота поета – служіння. Служба – обов’язок, служіння – покликання. Служба – для розуму, служіння – для душі».
Список літератури:
Мироненко, І. Рауль Чілачава: “Духовність і культура об’єднують людей” / Ірина Мироненко. – Українська літературна газета. – 2018. – №9 (4 травня). – С. 8 – 9.