“Таємна історія”, Дона Тартт
Починається все так само просто, як і в “Маленькому житті”. Був собі студент, який поїхав навчатися в далекі краї, де ніхто його не знає. Там вигадав собі нову біографію і знайшов собі друзів. Від тоді і беруть початок усі пригоди.
Дев’ятнадцятирічний Річард Пейпен походив із бідної родини і спершу вивчав медицину, аж доки йому не потрапила до рук рекламна брошурка невеликого приватного коледжу в Новій Англії. Його здавна вабила література, і зрештою Річард знайшов шлях отримати стипендію. Але щоб продовжити вивчення додаткової іноземної мови, давньогрецької, яка мала придатися Річардові у його медичній освіті, хлопцеві довелось влитися в дуже специфічне товариство. На курс легендарного професора Джуліана Морроу було записано лише п’ятеро студентів, котрі походили із заможних родин, розкидались грішми і ходили у вишуканому ретро-вбранні: близнята Чарльз і Каміла, блідий та високий мудрагель Генрі, витончений у всьому Френсіс і веселун Едмонд на прізвисько “Банні”.
Нові одногруппники виявились дуже специфічними особами. У всіх їхніх речах і звичках прощирала любов до античної культури. Вони насторожували начитаністю, показовою вишуканістю та снобістською замкнутістю свого кола спілкування. Донна Тартт навмисно обирає собі таких персонажів, в яких легко закохатися. Юні спудеї змальовані вмілими штрихами й наділені таємничою красою, проте згодом вони чинять моторошні речі.
Цей роман – такий собі трилер-детектив, бо маємо злочин і, власне, від початку знаємо, хто його вчинив, але читачеві до останніх сторінок напружено хотітиметься дізнатись про всі обставини і наслідки злодіяння. Це такий собі своєрідний “Злочин і кара”, текст повний міркувань про вбивство і каяття, про таке сильне бажання мати друзів, що воно аж переходить межу закону.
Таємничість історії не лише в дивакуватих персонажах, які живуть у своєму псевдоантичному світику, а й у тому, що маємо об’єктивно мало інформації про реальний світ. До реальності дотичний хіба професора Джуліан, який колись знався зі справжніми знаменитостями й навіть навчав принцесу вигнанку. От тільки то була принцеса вигаданої держави. І лише за згадками про відомих осіб і про новини космосу можемо здогадуватися про приблизний час подій.
Стаття з журналу “Шо”, спецвипуск, с.47