Тетяна Анатоліївна Дзюба
Народ. 19.06.1966 р.
Українська письменниця, літературознавець, перекладач, журналіст, науковець – Тетяна Анатоліївна Дзюба (дівоче прізвище – Мурзенко) народилася в селі Брусниця Кіцманського району Чернівецької області.
Вона закінчила факультет журналістики КДУ ім. Т.Шевченка, аспірантуру Інституту літератури НАК України та докторантуру Інституту журналістики КНУ ім. ТШевченка.
Її численні титули складно перелічити: доктор наук із соціальних комунікацій, професор, академік Національної Академії наук вищої школи Казахстану, член зарубіжних академій: Македонії, Удмуртії, Казахстану, Німеччини, Угорщини… Козацький генерал-хорунжий з 2017.
Тетяна Анатоліївна працювала завідуючой відділом Чернігівської обласної газети “Гарт”, власним кореспондентом центральної газети “Молодь України” в Чернігівській області; викладачем Київського інституту “Слов’янський університет” та Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Шевченка. Професор Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тетяна Анатоліївна Дзюба – автор збірки віршів “Аккомодація до часу” (2000), літературознавчої книги “Талант як міра вагомості” (2008), монографії “Жага народу і спрага Вітчизни. Публіцистика другої половини XIX – першої третини XX ст.: Модель національної ідентичності” (2012), а також численних літературно-критичних і літературознавчих публікацій в газетно-журнальній періодиці та наукових виданнях.
У 2013 році в Польщі вийшла поетична книга Тетяни Дзюби в співавторстві зі своїмї чоловіком – поетом Сергієм Дзюбою – “Розмова чоловіка і жінки” польською та українською мовами.
У 2014-му в США видана книга Тетяни і Сергія Дзюби “Вибрані поезії” англійською та українською мовами.
У Казахстані вийшла поетична книга подружжя “Останнє кочовище любові”, перекладена також і на казахську мову. Також в 2015-му видані книги Тетяни і Сергія Дзюби “На сріблястій долоні вічності”, “Яблука з небесного саду”, “Вірші на
60-ти мовах світу” в чотирьох томах. У 2016 році видана книга вибраних поезій Тетяни і Сергія Дзюби в Сербії сербською та українською мовами “На острові, далекому, як сльози Єви”.
У 2017-му книжка вибраних поезій Тетяни Дзюби “Танець Соломії” вийшла в Канаді. У 2018 році вийшли книги вибраних поезій Тетяни і Сергія Дзюби: “Місто Зима”; “Дощ з твоїми очима”; “Колись ви придумаєте нас”.
Тетяна Дзюба побувала в Чехії – на прем’єрі вистави “Крила Сімаргла” за її творами: “Дощ з твоїми очима” чеською мовою – в театрі музики і поезії “Агадір” міста Брно. Цей міжнародний проект фінансувало Міністерство культури Чехії.
У 2019 року в Іспанії і Болівії видана книга віршів Тетяни і Сергія Дзюби “Голоси двох поетів” іспанською та українською мовами.
Критики відзначають, що у своїх віршах Тетяна витончено змальовує швидкоплинність людського життя, скороминущість зваб, захоплень і пристрастей, та водночас непроминальність усього справжнього, надзвичайно філігранно відображає варіації природних та душевних змін, вічний феномен метаморфоз буття, ритмів довкілля і чутливого серця у поезії:
«Сніг лапатий – син слухняний віхоли.
Полозки санчат – півусмішки.
Ми з планети круглої в небо їхали.
Звісно, білі ангели – діти трішки.
І кидалось сонце вслід цуценям рудим,
І від сміху в кров розсікались губи.
Як розтане швидко цей зимовий дим –
Хтось у ньому лиш рукавичку згубить…
Чи зоріла доля нам, чи звізда вертепу
Крізь шинельних буднів непохитний стрій?
… Не сахайсь закляклих серед степу
Кам’яних бабів – невідбулих мрій.»
(Т. Дзюба «Триптих»)
У 2020 році композитор, професор Олександр Яковчук створив сценічну кантату «Крила Сімаргла» для сопрано, тенора, флейти та фортепіано на вірші Тетяни и Сергія Дзюби (твір звучить понад півгодини, ноти займають 58 сторінок).
У тому ж році в Білоруському Театрі поезії в Мінську поставили спектакль “Місто Зима” за однойменною книгою Тетяни і Сергія Дзюби.
Тетяна Дзюба займається перекладами художніх творів з німецької, болгарської, хорватської, російської та білоруської мов. Вона є упорядником і автором антологій сучасної української поезії “Пастухи квітів” (1999) і “Станція Чернігів” (2002).
Разом з поетом Сергієм Дзюбою і заслуженим артистом України, композитором Миколою Збарацьким написала цикл пісень.
Чоловік – письменник Сергій Дзюба – присвятив їй всі свої 89 книг. На думку літературознавців, це – єдиний випадок в історії світової літератури. Інтимній ліриці поета притаманні складні та витончені емоції, проникливо і щиро висловлені сердечні почуття:
«Душа – мов скрипка: пилом припада
І враз страждає на високих нотах.
Ти ще струна – не думай про літа,
Ти закохайся в мене у суботу.
Душа – як рима: все шука слова,
Мандрує від поеми до поеми.
Ти знаєш: благодать – де нас нема.
Немає нас в Парижі і Сан-Ремо…
Ти відпочинь – мов квітку, не зірву.
У мене тільки чуб – від Одіссея.
Так хочеться душі, як божеству,
Щоб хтось молився хоч колись на неї.»
(С. Дзюба «Тані»)
Твори Тетяни Дзюби перекладені 67 мовами світу.
Тетяна Дзюба друкувалася в українських і зарубіжних виданнях 50-ти країн: в США, Франції, Німеччині, Канаді, Китаї, Бразилії, Російській Федерації, Швеції, Бельгії, Чехії, Болгарії, Сербії, Польщі, Естонії, Ізраїлі, Сирії, Казахстані, Узбекистані, Киргизстані, Білорусі, Хорватії та ін. Вона – учасниця міжнародних фестивалів поезії та літературних свят в Німеччині, Болгарії, Хорватії, Казахстані і Російській Федерації.
Тетяна Анатоліївна – неодноразовий переможець та лауреат численних літературних конкурсів, у тому числі, і міжнародних. Поетеса – володар великої кількості різних нагород і почесних грамот в області літератури і мистецтва. Нещодавно в Бухаресті побачила світ чергова збірка поетичних творів Тетяни і Сергія Дзюби «Береги» – румунською та українською мовами. Це – вже 30-та зарубіжна книжка Сергія і Тетяни. Завдяки збірці «Береги» вони стали лауреатами міжнародного фестивалю поезії в Румунії та у Бухаресті.
Вірші українців чудово переклав поет, композитор, автор популярних пісень, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії та керівник Фундації Пауль Полідор. За його словами, – «поезії українки Тетяни Дзюби – ускладнені і лаконічно афористичні, побудовані на алегоричних та асоціативних чинниках, позначені високою чутливістю до відтінків смислу і краси виразу…В її цікавих текстах – пошук гармонійності людських стосунків, часу і простору. Авторка описує й осмислює існування, яке відчуває інтуїтивно. Вона – поет мудрості, яскравих контрастів і життєвих формул…»
«Залишишся лиш візерунком вокзальним
На вутлих причалах мого життя,
Де біла циганка у чорному залі
Вколисує долі сумне дитинча.
Ти – лиш візерунок, химерний і тонкий,
У храмі прощання й вчорашнього чаю.
Ти – знак повороту шаленої гонки,
Який проминула (чи ще проминаю?).
Десь вірність і віра сплелися корінням.
Не вийти із кола магічних обручок.
А цей візерунок – примарною тінню,
Мов розпис на тілі індійця-гаучо,
Чи квітка міледі, очищена болем,
На вогкім цямринні міражних криниць
Втамовує спрагу любов наша – Голем,
А світло – жагу невидющих зіниць.»
