Українська письменниця Катерина Бабкіна здобула премію “Ангелус”

Що таке Ангелус?

Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус» (пол. Nagroda Literacka Europy Środkowej „Angelus”) — літературна відзнака, яку вручають щороку з 2006 за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав. Лауреатом може стати письменник, що походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

 

Хто з українських письменників є лауреатом?

 У 2006 р., у рік заснування премії, лауреатом став український письменник Юрій Андрухович. Він отримав премію за роман «Дванадцять обручів» (перекладачка –Катажина Котинська)

Згодом, у 2013 р., за роман «Музей покинутих секретів» нагороду отримала українська письменниця Оксана Забужко(перекладачка– Катажина Котинська)

Ще через два роки, у 2015 р.,Ангелуса здобув український письменник Сергій Жадан за збірку «Месопотамія» (перекладачі: Міхаель Петрик і Адам Поморський)

Цього року лауреаткою стала українська письменниця Катерина Бабкіна. Журі відзначило її збірку оповідань «Мій дід танцював краще за всіх» (перекладач – Богдан Задура)

 

Чому це важливо?

Коли нагороду здобуває український автор чи авторка, – це привід для гордості. Переклади українських книжок іншими мовами роблять нашу літературу видимою для світу, а відзначення престижними європейськими та світовими преміями засвідчує високий рівень сучасної української літератури.

Премія «Ангелус» вручається за найкращі прозові твори авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.

Важливо й те, що нагороду отримує не лише автор, а також і перекладач книги-лауреата.

 

Хто здобув премію цього року?

 Цього року премію Ангелус отримала Катерина Бабкіна – українська поетка, авторка прози, колумністка, сценаристка, драматургиня. Авторка поетичних книг “Вогні святого Ельма”, “Гірчиця”, “Знеболювальне і снодійне”, “Заговорено на любов”, “Не болить”, збірок оповідань “Щасливі голі люди”, “Лілу після тебе”, роману “Соня” та роману в оповіданнях “Мій дід танцював краще за всіх”, нон-фікшину для дітей “Сила дівчат” (у співавторстві з Марком Лівіним) і дитячих повістей “Гарбузовий рік” та “Шапочка і кит”.

Її тексти перекладено на іврит, польською, німецькою, англійською, шведською, французькою, чеською, іспанською, румунською, сербською та російською мовами, п’єси за її текстами ставилися в Києві, Відні та Женеві. Перекладені книги: поетичні збірки “Для всіх однакове попроси” (видавництво “Хавер Лает”, Ізраїль), “Не проси ні про що, крім тепла” (VINTAGEbooks, Кіпр), роман “Sonia” (видавництво “Warsztaty Kultury”, Польща), роман “Heute Fahre Ich nach Morgen” (видавництво “Haymon Verlag”, Австрія), збірка оповідань “Szczęśliwi nadzy ludzie” (видавництво “Warsztaty Kultury”, Польща), “Мій дід танцював краще за всіх” (Blum, Belgrade).

Катерина Бабкіна співпрацювала й співпрацює як журналістка чи колумністка з різними виданнями в Україні та за кордоном – Esquire, Le Monde, Esquire, Harpers Bazaar, Українська Правда, Buro24/7, Бізнес, Фокус, Платформа, Bird in Flight тощо. Її літературні тексти друкуються в численних альманахах та антологіях в Україні, Європі, Британії та США.

Більше про авторку та її творчість шукайте на сайті https://babkina.com.ua/

  

Про що книжка?

 

«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кі

лька хвиль еміграції до війни на Донбасі.

Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв’язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *