“Світлий дар богів – поетичне слово,
Їхнєє дитя, гомінке й солодке…”
Павло Русин «Похвала поезії» (давня українська література).
21 березня увесь світ відзначає день поезії. Як пишуть літературознавчі довідники, поезія – це художньо-образна словесна творчість, в перекладі з грецької означає – творчість.
Своїм ірраціональним світобаченням вона відрізняється від прози з її логічним компонентом.
Коли дійсність уявляють або зображують прикрашеною, це називається – поетизація. За спостереженням багатьох науковців, зокрема Миколи Костомарова, поетизація – органічна риса української ментальності, що полягає в ліричному світосприйнятті, у намаганні розбудовувати своє життя за законами краси, вираженому в оформленні осель та строїв, у ставленні до природи, у мелодійній та шляхетній за змістом пісні.
Поетичне мовлення найбільш притаманне ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю.
Кілька поетичних «мелодій» від прекрасної української письменниці Ліни Костенко.
Спини мене отямся і отям
«спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю».
Не знаю, чи пробачу Вас, чи ні
«Не знаю, чи пробачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає».
Ранесенько, акації ще спали
«Ранесенько, акації ще спали,
росою ще не сплакались кущі,
ми йшли удвох, і вишні осипали
рожевий цвіт на трави і хвощі.
Стояла тиша. Плесо придніпрове
торкала чайка, вигнуте крило.
А сонце, сонце, сонце – пурпурове! –
такого ще ніколи не було.
А ми ішли. Нас вишні осипали.
Ще довго буде пам’ять там ходить.
Ранесенько, акації ще спали…
Мовчали ми, щоб їх не розбудить».
Джерела інформації:
Костенко Л. Триста поезій / Ліна Костенко. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 432 с. – (Українська поетична антологія).
Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – К. : Академія, 2006. – С. 540 – 543.