Художники, народжені Україною. Повертаємо своє

На любителів живопису в Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва очікує нова експозиція – четверта виставка картин від Запорізького обласного художнього музею із циклу “Художники, народжені Україною. Повертаємо своє”.

Трохи інформації про художників та їх твори.

Микола Дмитрович Кузнєцов (1850 – 1929) народився в с. Степанівка Херсонської губернії. В 1876-80 роках вчився в Санкт-Петербурзі. В 1895-97 роках став її професором, академіком, керував майстернею батального живопису. З 1897 року жив і працював в Одесі. Його жанрові сільські сцени, портрети, пейзажі, особливо українські, мали великий успіх. Про це свідчить той факт, що з дев`яти його картин в Третьяковській галереї сім закупив сам Павло Михайлович Третьяков.

Окрема сторінка в творчості художника – реалістичні живописні зображення дочки – Марії Кузнєцової-Бенуа – оперної артистки, камерної співачки і балерини. Яскрава, ефектна брюнетка з чорними вогняними очима, розкішним волоссям і чудовою фігурою постає в десяти живописних портретах роботи батька. Три з них зберігаються в музеях Росії, місцезнаходження семи невідоме.

Кузнєцов створив цілу галерею портретів видатних сучасників: І. Рєпіна (1885), І. Мечнікова (1886), В. Полєнова (1888), В. і А. Васнєцових (1891), П. Чайковського (1893), П. Саксаганського (1894), О. Бенуа (1897), В. Сурікова (1897), І. Нестєрова (1897), Ф. Шаляпіна (1902), П. Нілуса (1917) та багатьох інших.

Завдяки своїй виразній, фактурній зовнішності художник і сам був моделлю для картин І. Рєпіна «Зваблення Христа» (Сатана), «Микола Чудотворець зупиняє страту» (Кат), «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (Козак з пов`язкою на чолі).

Символічно, що одна з найпоетичніших картин М. Кузнєцова «У свято» (1879) із зображенням молодої української дівчини в народному строї, що відпочиває святковим днем на лузі у високій зеленій траві, серед квітів, спрямувавши замріяний погляд у небо, стала візитівкою виставки російського мистецтва з колекції Державної Третьяковської галереї, яка експонувалася у 2005 році в музеї д`Орсе в Парижі. Під час роботи виставки реклама із зображенням цієї картини прикрашала вулиці Парижа… А куди ж вони без нас…

У 1920 році М. Кузнєцов виїхав у Югославію і мешкав у Сараєво, пізніше переїхав до доньки у Париж, де вона жила в останні роки свого життя. За однією із версій обоє поховані на кладовищі Сент-Женев`єв де-Буа.

 

Костянтин Якович Крижицький (1858 – 1911) народився у Києві. Початкову художню освіту отримав у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (1875-1876), яку в різні часи відвідували Сєров, Врубель, Пимоненко. Велику роль у формуванні молодого художника мали також пересувні художні виставки, що відбувалися в той час у Києві. В 1877 році К. Крижицький вступає до Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, в пейзажний клас М.К. Клодта.

Весною 1885 року, напередодні закінчення Академії, він несподівано звільнений лише за те, що назвав Архипа Куїнджі надзвичайно талановитим художником. Забравши документи, повернувся до Києва, але вже в серпні був поновлений і закінчив Академію з малою золотою медаллю. Через п`ять років став її Академіком.

К. Крижицький – автор 400 картин і понад 1000 етюдів. Прекрасний майстер малюнку, тонкий аквареліст (дійсний член Товариства російських акварелістів). Більшість його творів відрізняє уміння правдиво передавати життя природи, її дихання і безмежну різноманітність живописних пейзажів України, могутність Балтійського моря, види Фінляндії і Норвегії. Та в першу чергу, за висловом В. Стасова, протягом всього свого життя він портретував рідні краї – чудові пейзажі України. Крижицький увійшов в історію вітчизняного мистецтва як продовжувач епічної лінії українського пейзажного живопису.

Запорізькому художньому музею пощастило – тут зберігається одне з найкращих полотен художника, яке має свою цікаву, унікальну і не до кінця розгадану історію. Свого часу його придбав в антикварному магазині Києва відомий співак, народний артист України Дмитро Гнатюк під назвою «Село біля ставка», а в 1981 році передав до Запорізького музею. Вивчаючи у зв`язку з цим творчість художника, музейні співробітники в спогадах його сина виявили детальний опис картини під новою назвою «Хутір в Малоросії» та інформацію про попереднє її перебування в музеї Санкт-Петербурзької Академії мистецтв.

Узагальнений пейзаж повсякденного життя українського хутора в гарячий полудень під пекучим південним сонцем перетворюється художником в епічне полотно на славу Україні.

К. Крижицького високо цінив, як пейзажиста, Павло Третьяков, тому, збираючи свою колекцію, мріяв мати в ній і його пейзажі. Буваючи в Петербурзі, неодноразово заходив до нього в майстерню, «прицінювався» до картин.

Взагалі, Третьяков любив «поторгуватися» з художниками, і вони з радістю поступалися, вважаючи за честь бачити свої твори у його колекції. Та жодного разу «упертий хохол» Крижицький не поступився. В результаті Третьяков так і не зміг придбати до своєї галереї жодної роботи Крижицького. Не захотів продати Третьякову і «Хутір в Малоросії», який нині зберігається в Запорізькому обласному художньому музеї. Музей має 4 картини Крижицького.

«В історію мистецтв Костянтин Якович вписав красиву і поетичну сторінку», «Лицар мистецтва …Костянтин Якович чисто і світло пройшов свій життєвий шлях. Все своє життя він провів у праці, роботі і любові до рідного мистецтва» – писали про нього сучасники.

 

 

 

 

 

 

 

 

Киріак Костянтин Костанді (1852 – 1921) народився в с. Дофіновка під Одесою. Жанрист, пейзажист, портретист. Навчався в Одеській рисувальній школі та Петербурзькій Академії мистецтв. Після закінчення викладав у художньому училищі, один із засновників Одеського художнього музею, його директор. Також член-засновник ТПХВ – Товариства південноросійських художників, його голова. У творах звертався до сучасного життя, ліризм був емоційною складовою його картин.

 

Сергій Іванович Світославський (1857 – 1931) народився у Києві. Пейзажист, жанрист, мариніст, анімаліст. Закінчив Московське училище живопису, скульптури, архітектури. Перша самостійна робота «З вікна Московського училища живопису» з учнівської виставки була куплена П. Третьяковим, що означало безумовне визнання таланту молодого художника.

Сергій Світославський – представник славетної когорти українських художників, до яких належать: В. Орловський, М. Пимоненко, С. Васильківський, К. Костанді. Їх творчість – вияв усвідомленої любові до рідної землі, її народу.

Секрет мистецтва Світославського – в його уявній простоті. Саме уявній – адже в кожному творі майстра міститься глибокий зміст і значимість. Життя «маленької» людини й природи, що її оточує набувають у них внутрішньої цінності та цілісності. Краса і духовність мистецтва Світославського – у ліричному сприйнятті буденного прозаїчного.

Здається, в самому прізвищі художника Сергія Світославського закодовано його долю. Він був людиною, яка славила світ. Світ у прямому його значенні – той, що відтворено на полотнах майстра в образах природи України.

В колекції Запорізького обласного художнього музею зберігається сім шедеврів видатного українського художника. Його «Садиба художника» (1890-ті рр.), «Повінь» (1900-ті рр.), «Квіти» (1900-ті рр.) – широко відомі і неодноразово репродуковані в різноманітних виданнях з історії українського образотворчого мистецтва.

 

 

 

 

 

 

Виставку можна подивитися з понеділка по п`ятницю з 8.00 до 17.00, у неділю з 9.00 до 16.00.

Інформаційний матеріал підготували фахівці обласного художнього музею.