Більшовик Василь Кондратюк повертається з учительських курсів додому в село Тонкі Роги, де на людей уже чатує голод. Спочатку колишній бойовий командир ще вірить у “правильну” лінію партії, шукає правди і захисту в Харкові. Це був час, коли могли розірвати за шматок хліба, коли жінки душили своїх діточок, бо ті просилися до Бога, коли люди їли довгоносиків. А влада все вишукувала і вишукувала “надлишки” продовольства.
Страшне беззаконня і свавілля тупих виконавців верховної влади змушують Василя боротися за свою сім‘ю, за своїх односельців, за їхніх дітей.
А гіпсова лялька – це неймовірно гарна іграшка, яку чоловік привіз в подарунок своїй найменшій, Ганнусі. І яку вони з дружиною вирішили обміняти (разом з іншими цінними речами) на продукти для сільських дітей. Цю ляльку він міцно тримав, лежачи на землі, поранений провладними бандюками. Він зберіг її, бо то була улюблена іграшка його донечки, і вони мусять дістатися додому, бо там на них чекають…