Модест Петрович Мусоргський : до 180-річчя від дня народження російського композитора

Модест Петрович Мусоргський

21.03.1839 – 28.03.1881

«Який великий, багатий світ- мистецтво, якщо метою взята людина!»

(М. Мусоргський)

Модест Петрович Мусоргський – один з найбільш сміливих новаторів XIX століття, геніальний композитор, який далеко випередив свій час і зробив величезний вплив на розвиток російського та європейського музичного мистецтва.

Дитячі роки Мусоргський провів у панській садибі в атмосфері патріархального селянського побуту. Згодом він писав в “Автобіографічній записці”, що саме ознайомлення з духом російського народного життя було головним імпульсом музичних імпровізацій …

Музичне обдарування хлопчика виявилося рано. На сьомому році, займаючись під керівництвом матері, він вже грав на фортепіано нескладні твори Ф. Ліста. Однак в родині ніхто всерйоз не думав про його музичне майбутнє. Згідно із сімейною традицією, в 1849 році його відвезли до Петербурга: спочатку в Петропавлівську школу, потім перевели в Школу гвардійських підпрапорщиків.

 Духовне дозрівання Мусоргського в цій обстановці проходило досить суперечливо. Він блискуче проявив себе у військових науках, але в той же час внутрішня тяга до серйозного розвитку спонукала його вивчати іноземні мови, історію, літературу, мистецтво, брати уроки фортепіанної гри у відомого педагога А. Герке, відвідувати оперні спектаклі, всупереч невдоволенню військового начальства.

У 1856 році після закінчення Школи Мусоргський був зарахований офіцером до гвардійського Преображенського полка. Перед ним відкривалася перспектива блискучої військової кар’єри. Однак знайомство взимку 1856-57 року  з А. Даргомижським, Ц. Кюї, М. Балакірєвим відкрило інші шляхи. Поступово назрівав духовний перелом.

1 травня 1858 року  Мусоргський подав прохання про відставку. Незважаючи на вмовляння друзів і рідних, він порвав з військовою службою, щоб ніщо не відволікало його від музичних занять. Мусоргського охоплює страшне, нездоланне бажання всезнання. Він вивчає історію розвитку музичного мистецтва, переграє в 4 руки з Балакірєвим безліч творів Л. Бетховена, Р. Шумана, Ф. Шуберта, Ф. Ліста, Г. Берліоза, багато читає, роздумує. Все це супроводжувалося зривами, нервовими кризами, але в болісному подоланні сумнівів міцніли творчі сили, виковувалася самобутня художня індивідуальність, формувалася світоглядна позиція. Все більше привертає Мусоргського життя простого народу.

Творча діяльність Мусоргського починалася бурхливо. Залишилися незавершеними опери «Цар Едіп» і «Саламбо», де вперше композитор спробував втілити складне переплетення доль народу і сильної владної особистості. Виключно важливу роль для творчості Мусоргського зіграла незакінчена опера «Одруження» (1 акт 1868 р.), в якій під впливом опери Даргомижського «Кам’яний гість» він використовував майже незмінений текст п’єси М. Гоголя, поставивши перед собою завдання музичного відтворення людської мови у всіх його найтонших вигинах. Захоплений ідеєю програмності, Мусоргський створює, подібно побратимам по Могутній купці, низку симфонічних творів, серед яких – «Ніч на Лисій горі» (1867). Але найбільш яскраві художні відкриття були здійснені в 60-і рр. у вокальній музиці. З’явилися пісні, де вперше в музиці постала галерея народних типів, людей принижених і ображених: «Калістрат», «Гопак», «Светик Савишна», «Колискова», «Ерёмушке», «Сирітка», «По гриби». Вражаюче вміння Мусоргського влучно і точно відтворити в музиці живу натуру, відтворити яскраво характерну мову, надати сюжету сценічну видимість. А головне, пісні пронизані такою силою співчуття до знедоленої людини, що в кожній з них звичайний факт піднімається до рівня трагічного узагальнення, до соціально-викривального пафосу. Не випадково пісню «Семінарист» заборонила цензура!

Вершиною творчості Мусоргського 60-х рр. стала опера «Борис Годунов»  (на сюжет драми О. Пушкіна). Мусоргський почав писати її в 1868 році і в першій редакції (без польського акту) представив влітку 1870 року в дирекцію імператорських театрів, яка відхилила оперу нібито через відсутність жіночої партії і складності речитативів. Після доопрацювання (одним з результатів якої стала знаменита сцена під Кромами) в 1873 році за сприяння співачки Ю. Платонової було поставлено 3 сцени з опери, а 8 лютого 1874 року – вся опера (правда, з великими купюрами). Демократично налаштована публіка зустріла новий твір Мусоргського з істинним ентузіазмом. Однак подальша доля опери складалася важко, бо цей твір найрішучішим чином руйнував звичні уявлення про оперні спектаклі. Тут все було новим: і гостросоціальна ідея непримиренності інтересів народу і царської влади, і глибина розкриття пристрастей і характерів, і психологічна складність образу царя-дітовбивці. Незвичною виявилася музична мова, Мусоргському вдалося втілити речитатив в мелодії.

Опера «Борис Годунов» – перший зразок народної музичної драми, де  народ постав як сила, яка вирішальним чином впливає на хід історії. У композитора виникає грандіозний задум оперної трилогії, присвяченої долям російського народу в критичні, переломні моменти історії. Ще в період роботи над «Борисом Годуновим»  він виношує задум створення опери «Хованщина» і незабаром починає збирати матеріали для «Пугачовщини».

Робота над «Хованщиной» проходила складно – Мусоргський звернувся до матеріалу, який далеко виходить за рамки оперного спектаклю. Однак писав він інтенсивно, хоча і з великими перервами, викликаними безліччю причин. В цей час Мусоргський важко переживав розпад Балакірєвського гуртка, охолодження відносин з Кюї і Римським-Корсаковим, відхід Балакірєва від музично-громадської діяльності. Чиновницька служба (з 1868 року Мусоргський був чиновником Лісового департаменту Міністерства державного майна) залишала для написання музики лише вечірні та нічні години, а це призводило до найсильнішої перевтоми і все більш тривалих депресій. Однак попри все, творча міць композитора в цей період вражає силою, багатством художніх ідей. Паралельно з трагічною Хованщиной з 1875 року Мусоргський працює над комічною оперою «Сорочинський ярмарок» (по Гоголю).

Влітку 1874 року він створює один з визначних творів фортепіанної літератури – цикл «Картинки з виставки», присвячений Стасову, якому Мусоргський був нескінченно вдячний за участь і підтримку: «Ніхто спекотніше вас не грів мене у всіх відношеннях … ніхто ясніше не вказував мені шлях-дороженьку …»

Ідея написати цикл «Картинки з виставки» виникла під враженням посмертної виставки творів художника В. Гартмана в лютому 1874 року. Він був близьким другом Мусоргського, і його раптова смерть глибоко вразила композитора. Робота протікала бурхливо, інтенсивно: паралельно один за одним з’являються 3 вокальних циклу: Дитяча (1872, на власні вірші), Без сонця (1874) і Пісні і танці смерті (1875-77рр. – обидва на ст. А. Голенищева-Кутузова). Контрастні п’єси-враження пронизані російською темою-рефреном, що відбиває зміну настроїв при переході від однієї картини до іншої. Російська тема відкриває композицію і вона ж закінчує її («Богатирські ворота»), тепер перетворюючись в гімн Батьківщині і її православній вірі. «Картинки з виставки»  стають підсумком всієї камерно-вокальної творчості композитора.

Тяжко хворий, жорстоко страждаючий від відсутності коштів, самотності, невизнання, Мусоргський вперто твердив, що буде битися до останньої краплі крові. Незадовго до смерті, влітку 1879 року він робить разом зі співачкою Д. Леоновою велику концертну поїздку по півдню Росії і України, виконує музику Глінки, кучкистів, Шуберта, Шопена, Ліста, Шумана, уривки зі своєї опери «Сорочинський ярмарок»…

Концерти російських музикантів, які були дані в Полтаві, Єлисаветграді, Миколаєві, Херсоні, Одесі, Севастополі, Ростові-на-Дону, Воронежі та інших містах, проходили з незмінним успіхом, запевняючи композитора (хоча і ненадовго), що шлях його «до нових берегів » обрано вірно.

Доля розпорядилася інакше. Здоров’я Мусоргського різко погіршилося. У лютому 1881 року трапився удар. Мусоргського помістили до Миколаївського військово-сухопутного госпіталю, де він помер, так і не встигнувши завершити «Хованщину» і «Сорочинський ярмарок».

Весь архів композитора після його смерті потрапив до Римського-Корсакова. Він закінчив «Хованщину», здійснив нову редакцію «Боріса Годунова» і домігся їх постановки на імператорській оперній сцені. «Мені здається, що мене навіть звуть Модестом Петровичем, а не Миколою Андрійовичем», – писав Римський-Корсаков своєму другові. «Сорочинський ярмарок»  завершив А. Лядов.

Музика Мусоргського справила величезний вплив на всі наступні покоління композиторів. У його новаторської інтерпретації мелодії і особливо в гармонії музикознавці нині бачать передбачення деяких специфічних особливостей музики XX століття.

Список літератури:

Азыбова, Е.Н. Модест Петрович Мусоргский / Е.Н. Азыбова. – М.: Музыка, 1985. – 160 с.

М.П. Мусоргский: альбом / сост. и автор вступ. статьи Р.Ширинян. – М.: Музыка, 1987. – 192 с. – (Человек. События. Время).

Оперы М.П.Мусоргского: путеводитель. – М.:Музыка, 1980. – 176 с.

 

Мусоргский, М. П. Избранные романсы и песни: для голоса с фортепиано [ноты]/ М.П. Мусоргский. – М.-Л.: Музыка. Ленингр. отд., 1979. – 232 с.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.