28 липня: День Хрещення Київської Русі

День Хрещення

Київської Русі

Історія цього свята сягає корінням в глибоке минуле.

Як офіційне державне свято – «День хрещення Київської Русі – України» був вперше встановлений в Україні. Це сталося в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі і відбулося згідно Указу Президента України Віктора Ющенка від 25-го липня 2008-го №668 / 2008 року «Про День Хрещення Київської Русі-України».

Старі літописи оповідають: 8 років на Старокиївській горі навпроти княжого двору простояло зведене Володимиром язичницьке капище, уособлення останньої хвилі язичницької традиції.

На наших східнослов’янських землях і, особливо, у великих містах поряд з язичниками, існували спільноти християн, мусульман, іудеїв і т.д.

Питання про вибір єдиної віри для обростаючої племенами молодої держави стояло досить давно, розрізнені племена, переконавшись в милості князя, регулярно кланялися про підпорядкування, але не могли домовитися про єдинобожжя. Щоб об’єднати, готових побитися через питання віри підданих, з 986 року Володимир відсилає послів для вивчення тонкощів релігійних обрядів і запрошує посольства до себе.

Після деяких коливань Володимир Великий разом зі своїм оточенням зупинив свій вибір на християнстві.

Крім того, з православ’ям князь вже був знайомий не з чуток. Його рідна бабця, княгиня Ольга, хрестилася ще в 957 році, і, до речі, зробила це першою з російських правителів.

Безпосереднім поштовхом у події прийняття нового віровчення стали причини політико-династичні. Восени 987-го року головнокомандувач східної візантійської армії, на ім’я Варда Фока, проголосив себе імператором. Незабаром цього узурпатора визнали Мала Азія, Вірменія та Грузія. Законному імператору Васил ю II Македонянину (976-1025г.) загрожувала справжня катастрофа.

Він звернувся за допомогою до київського князя, пославши до нього посольство взимку (987-988). Той погодився, але за умови, що Василь II віддасть йому руку своєї сестри Анни. До угоди був доданий ще один історичний пункт – Володимир зобов’язувався хреститися разом з усім народом своєї країни, а вони, говорилося літописцем, народ великий (малося на увазі кількість).

Навесні 988-го року шеститисячна армія русів разом з військом імператора розбила збройні сили Фоки. Трон був таким чином врятований, але Василь II не поспішав віддавати свою сестру за варвара, яким  вважався нехрещений слов’янин Володимир. Однак збройний похід Володимира на Херсонес (Корсунь), коли місто було взято і спотворене, а в Константинополь направлена ​​відповідна загроза вчинити зі столицею імперії також, зробили візантійського правителя більш поступливим. Тому, отримавши обіцяну Анну, Володимир відбув з нею до Києва.

Жива і версія, яка підноситься релігійними інституціями – Чудо Господнє, що зійшло на великого князя, котрий спостерігав за виконанням обряду в Царгороді (Константинополі): осліплий під час служби Володимир був зцілений святою водою і молитвою, після чого змушений був визнати силу слова Божого.

Повернувшись до Києва, Володимир наказує розгромити все язичницькі капища і починає звертати в християнство спочатку своїх дітей і наближених, а потім і інших киян.

Час і місце його особистого хрещення для наукової історії все ж залишаються дискусійними, зате примусове звернення киян, вчинене відразу після Корсунського походу, літописом впевнено датується 988-го роком. Описане це так:

«І коли прибув, повелів він скинути кумирів – тих порубати, а інших вогню віддати. Перуна ж повелів прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на Ручай, і дванадцяти людям бити його палицями … Потім же Володимир послав гінців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на річку – багатий чи бідний , або жебрак, чи раб, – то мені той противником буде …». А назавтра вийшов Володимир з попами цесаріцініми і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду … а попи, стоячи, молитви творили. І було видно велику радість на небі і на землі, стільки душ спасається … »

Масове хрещення жителів міста відбулося при впадінні річки Почайни в Дніпро…

Після Києва православ’я послідовно прийняли і інші міста Київської Русі, правда, не завжди процес проходив швидко і гладко. Так, наприклад, Ростов залишався язичницьким аж до кінця XI століття, а в’ятичі пручалися до нової віри ще через сторіччя.

Яскравим феноменом поверхового вкорінення християнського світосприйняття є язичницькі ремінісценції знаменитого «Слова о полку Ігоревім» (кінець ХII століття): автор практично не апелює до християнської символіки, натомість розлого посилається на язичницьку, згадуючи Дажбога, Велеса, Хорса, Стрибога та інших.

Та й в наші дні християнське віровчення безліччю народу в буквальному сенсі поєднується зі старими язичницькими традиціями …

 “…мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́н­ныхъ.(Матф.22: 14)Никто́же мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо еди́наго воз­лю́битъ, а друга́го воз­ненави́дитъ: или́ еди́наго держи́т­ся, о друзѣ́мъ же неради́ти на́чнетъ. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ (Матф.6: 24).

Суть же християнського віровчення проста: покаяння і звернення від злих справ назад до Бога, до джерела всякої благодаті, про що невпинно оповідає Духом Святим все Святе Письмо. Сам Ісус Христос, син Божий сказав:

 “А́зъ е́смь две́рь: мно́ю а́ще кто́ вни́детъ, спасе́т­ся: и вни́детъ и изы́детъ, и па́жить обря́щетъ“; «А́зъ е́смь путь и и́стина и живо́тъ; никтоже  прии́детъ ко отцу, то́кмо мно́ю».

День Хрещення Русі відзначається 28 липня. Звичайно, число, коли жителі Києва прийняли хрещення, ні в яких переказах не збереглося, деякі історики навіть з приводу року ще сумніваються. Встановлена ​​дата – це день пам’яті святого рівноапостольного (тобто проповідника християнської віри) князя Володимира. Правитель помер в 1015 році, а канонізований був приблизно у другій половині XIII століття.

Вперше дату Хрещення Русі відзначили на офіційному рівні в 1888 році. По всій країні пройшли урочисті церковні служби і хресні ходи, святкові народні гуляння.

І зараз у православних церквах по всій Україні в день Хрещення Русі відбуваються богослужіння за статутом великого свята. А рівно опівдні за місцевим часом в кожному храмі починають дзвонити дзвони.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *