Генріх Манн
27.03.1871 – 11.03.1950
«Для того, щоб багато пережити, треба, перш за все, жити, а будь-яке діяння пов’язане з ризиком для життя…»
(Генріх Манн)
Генріх Манн народився і виріс в місті Любек, місті старовинному, в якому найбільш почесними городянами були купці. Батько Маннів, Томас Іоганн Генріх Манн був багатим комерсантом і членом муніципалітету, міським сенатором. Мати мала не тільки німецьке, а й португальське коріння.
Всього в родині Маннів було п’ятеро дітей: три брати і дві сестри. Сім’я була заможною і дитячі роки майбутнього письменника не були затьмарені жодними тривогами і турботами. Будучи підлітком, він навіть з’їздив до далекого Санкт-Петербурга. Закінчивши гімназію, юнак деякий час прожив в Дрездені, а в 20 років виїхав до Берліна, щоб вчитися в університеті Фрідріха Вільгельма, але не закінчив його. З гімназійних років його приваблювало літературне поприще, він «підробляв» у видавництві, і незабаром підробіток став основною роботою.
У 1981 році помирає батько. Згідно із заповітом, підприємство і будинок в Любеку були продані. Дружина і діти могли жити на відсотки від капіталу. Генріх Манн присвячує себе літературній діяльності.
Сатиричне зображення сучасного йому життя Німеччини в романах Генріха Манна суперечило націоналістичній гордості, яка охоплювала більшу частину німців в ті роки. Пишатися було чим, країна виходила на перші місця в Європі і по промисловому виробництву, і за рівнем життя населення, і за військовою потужністю. Тому багато хто сприймав творчість Генріха Манна, як «очорнительску» і карикатурну. Багатьом же цей «холодний душ» був до душі.
Шлях Генріха Манна як літератора починається в 1900 році з роману «Земля обітована» ( «Країна кисільних берегів»), тепло зустрінутого читачами. Сюжет роману традиційний, розроблений ще Бальзаком, а потім продовжений Флобером, Мопассаном і Гончаровим. Молода людина приїжджає з провінції до столиці і робить кар’єру в світі, де всі один з одним пов’язані, але при цьому всі один одного ненавидять.
Наступні його книги «Богині, або Три романи герцогині Ассі», «Учитель Гнус, або Кінець одного тирана», «Маленьке місто» стають в Німеччині бестселерами, проте за кордоном ім’я Генріха Манна залишалося практично невідомим завдяки загальній ізоляції німецької культури через політичну ситуацію перед Першою світовою війною.
У 1910 році Генріх пережив серйозне потрясіння: наклала на себе руки його 29-річна сестра Карла, яка була його улюбленицею. А через 17 років кінчає життя самогубством і друга сестра – Юлія.
Генріх Манн, на відміну від старшого брата Томаса, вже тоді знаменитого, дотримувався ліберальних поглядів. Він засудив Першу світову війну. До Веймарської республіки, що виникла після падіння монархії, Генріх Манн теж ставився з недовірою.
У 1914 році Генріх Манн одружується з чеською актрисою на ім’я Марія Канова, яка була молодша за нього на 15 років. Через два роки у них народилася дочка Леоні, але, незважаючи на це, сім’я незабаром розпалася. Доля Марії згодом склалася трагічно – з 1940 по 1944 рік вона перебувала в концтаборі Терезин і в 1947 році померла від перенесених катувань. Їхня донька вижила і стала дружиною відомого чеського письменника і журналіста Людвіка Ашкеназі.
Творчість Генріха Манна практично була невідома аж до 1917 року, коли у світ вийшов роман «Вірнопідданий», який разом з книгами «Бідні» і «Голова» увійшов в трилогію «Імперія». У цьому романі описується досить поширений в той час тип німця, який тремтить перед будь-якою владою: перед батьком, перед гімназичним учителем, перед поліцейським. Ця людина прагне зайняти своє місце у військовому строю або в студентській корпорації, і тільки там їй добре. Книга була розпродана в перші два тижні тиражем майже в 100 тис. екземплярів. Вона здобула автору величезну повагу, незважаючи на те, що письменник висміював німецьке суспільство і пояснював, як політична система країни привела до війни. У цьому романі Генріх передбачив тип фашиста. Майже за 20 років до того, як фашизм прийшов до влади, він проникливо оголив його духовну ницість.
Політичні погляди братів Генріха і Томаса сильно різнилися. Після виходу книги Томаса Манна «Роздуми аполітичного», в якій він підтримував розв’язання Німеччиною Першої світової війни, Генріх, який співчував соціалістам, посварився з братом і не спілкувався з ним цілих 7 років.
В період існування Веймарської республіки, письменник носив звання академіка відділення літератури Прусської академії мистецтв, головою цього ж відділення він став в 1931 році.
У 1933 році до влади в Німеччині приходять нацисти. Ім’я Генріха Манна зайняло місце в першому ж списку осіб, яких позбавили німецького громадянства. Під час сумнозвісного спалення книг 10 травня 1933 року, спровокованого міністром пропаганди Йозефом
Геббельсом, в вогнищах горіли книги і Генріха Манна як ті, що «не відповідають німецькому духу». Генріх Манн емігрував. Він жив спочатку в Празі, а потім переїхав до Франції. Тут він бере участь в суспільному житті, очолює спілку німецьких письменників в еміграції, пише безліч антинацистських статей і памфлетів. В еміграції вийшли в світ збірки його антифашистських статей «Ненависть» (1933), «Настане день» (1936),
«Мужність» (1939). У 1935 році він пише книгу «Молоді літа короля Генріха IV», а в 1938 році – «Літа зрілості короля Генріха IV». Ці романи стали вершиною творчості Генріха Манна і до сих пір вони – найбільш читані. Письменник наділяє Генріха IV рисами гуманіста і носія історичного прогресу. Роман написаний жваво і цікаво.
Другою дружиною письменника стала Неллі Крегер, дочка прислуги з рибальського села. На цей раз різниця в віці була ще більше – 35 років.
Після окупації Франції, Генріх Манн оселився в її південній частині, яка не була окупована німецькими військами, в Ніцці. Незабаром через Іспанію і Португалію письменник перебрався до США. З 1940 року Генріх Манн жив в Каліфорнії, в Лос-Анджелесі. У 1946 році виходить книга «Огляд століття», в якій жанр автобіографії поєднується з мемуарами і політичної хронікою.
В Сполучених Штатах письменник відчуває справжню бідність. Його книги не продаються. Дружині доводиться працювати офіціанткою в нічному клубі, від чого, в кінці кінців, вона кінчає життя самогубством.
Відчай і смерть дружини майже повністю зломили письменника. На допомогу прийшов його брат Томас, з яким він не розмовляв багато років. На той час Томас вже встиг поміняти свої погляди – життя при фашистському правлінні і подальше вигнання зробили з нього демократа. Цих поглядів він і дотримувався до кінця свого життя. На той час Томас був більш відомий в світі, він носив звання лауреата Нобелівської премії з літератури. Свої літературні обдарування і успіхи Томас Манн набагато краще монетизував, ставши цілком заможною людиною. І оскільки політичних розбіжностей між братами більше не було, вони зближуються.
У 1949 році Генріха Манна нагородили Національною премією НДР. Його обрали президентом Німецької академії мистецтв, утвореної в Східному Берліні. Генріх Манн збирався переїхати до НДР. Однак в 1950 році він помер у Санта-Моніці, в Каліфорнії. Його прах був похований в НДР.
На честь письменника Берлінської академією мистецтв заснована Премія Генріха Манна – німецька літературна премія, яка вручається 27 березня – в день народження письменника.
Список літератури:
Манн, Г. Сочинения: в 8-ми т. / Генрих Манн. – М.: Худож. лит., 1958.
Манн, Г. Верноподданный: роман / Генрих Манн. – М.: АСТ, 2009. – 416 с.
Манн, Г. Верноподданный: роман. Новеллы / Генрих Манн. – Л.: Худож.лит. Ленинг.отд-ние, 1987. – 365 с. – (Классики и современники).
Манн, Г. Верноподданный. Бедные / Генрих Манн. – М.: Правда, 1985. – 654 с.: ил.
Манн, Г. Зрелые годы короля Генриха IY / Генрих Манн. – М.: Правда, 1989. – 752с.: ил.
Манн, Г. Літа зрілості короля Генріха IY / Генріх Манн. – К.: Дніпро, 1985. – 748 с.
Манн, Г. Молодые годы короля Генриха IY / Генрих Манн. – М.: Правда, 1988. – 640с.
Манн, Г. Учитель Гнус. В маленьком городе. Серьезная жизнь / Генрих Манн. – М.: Правда, 1990. – 750с.: ил.
Манн, Г. Учитель Гнус. Верноподданный. Новеллы/ Генрих Манн. – М.: Худож.лит., 1971. – 701с.: ил.