Книжки не для полички

Яскраві, гарні, легкі, місцями смішні і дотепні, а місцями захоплюють і не відпускають до кінця. Все це про ці гарні нові книги, які можна взяти у нас в бібліотеці.

1. “Чоловік, який вирощував комети”, Анджела Нанетті

Невеличка хатинка поблизу гірського села — дім для Арно, Бруно та їх матері Міріам. Цей будиночок зазнавав радість та печаль, важких втрат та неймовірних віднайдень.
Книжка «Чоловік, який вирощував комети» розповість про те, як легко дійсність переплітається з казкою, а мрії збуваються.
Ілюстровано українською художницею Анастасією Стефурак. Серед інших її робіт у «Видавництві Старого Лева» книги «Мій дідусь був черешнею», «Хто проти крутих», «Стильна книжка для панянки», «Абсолютно нецілована» та інші.

2. “Балачки про все на світі”,  Слава Свiтова, Марина Братко, Віоліна Ситнік, Оленка Некрасова, Мирослава Кошка

«Балачки про все на світі» – однозначно книжка не для полички! Вона створена для дамської сумочки на тоненькому ремінці, її ароматом насолоджуються, наче новими парфумами, її читають у метро, парку, іноді навіть на роботі. Тут і любовні перипетії, і витівки Долі, і безхатченки з парасольками, і незвідані горизонти, й свіжовипечене щастя! Ця книжка – це затишний вечір у кав’ярні з давніми подругами, коли сміху й сліз – по половині, коли однаково легко ділишся своїми секретами і туфлями, смакуєш запашною кавою, насолоджуєшся розмовою й фотографуєшся на пам’ять. «Балачки про все на світі» – це саме життя, це короткометражка, героїні якої знайомі тисячу років, це телефонна розмова, що починається зі слів: «О! Тільки-но про тебе згадала!..» Це чудовий настрій, це вибуховий сміх і це ТВОЯ історія теж.

3. “Теревені аж до ранку”, Слава Свiтова, Марина Братко, Віоліна Ситнік, Оленка Некрасова, Мирослава Кошка

Іноді хочеться узяти до рук книгу, котра миттєво підніме настрій, налаштує на свято (байдуже, який там день на календарі!) і розкаже про складне простими словами, при тому ненав’язливо нагадавши про найважливіше. Саме такою книгою мені видається збірка оповідань молодих авторок «Теревені аж до ранку», запланована на продовження вже вподобаних багатьма читачами «Балачок про все на світі». Легка і повітряна, як зефір, ця книжка й читається саме так — ковтаєш оповідання за оповіданням (хоч обіцяла собі не поспішати), аж доки… не опиняєшся на останній сторінці.

4. “Забагато щастя”, Еліс Манро

Еліс Манро критики охрестили колись «домогосподаркою від літератури», проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію. Працюючи в жанрі, що його багато хто вважає недостойним «великої літератури», письменниця зуміла досягти достоту несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру. І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.
«Забагато щастя» — перша збірка оповідань Еліс Манро українською.
Книжку видано за підтримки The Canada Council for the Arts. В дизайні обкладинки використано фото Андрія Пастернака.

5. “Північний вітер”, Даніель Глаттауер

Електронною поштою Еммі Ротнер намагається відмовитися від передплати журналу Like, але через мимодрук її лист потрапляє на адресу такого собі пана Лео Ляйке. Лео відповідає з ввічливості. Між ними починається незвичне листування, яке можливе лише між двома абсолютно незнайомими людьми. Дуже скоро постає єдине, дуже важливе запитання: коли справа дійде до особистої зустрічі “в реалі”? Але це питання бентежить обох настільки, що з вирішенням вони воліють не поспішати, відкладаючи його до кращих часів. До того ж, Еммі щаслива у шлюбі. А Лео оговтується від невдалих і болісних стосунків. Та й взагалі: чи зможуть їхні почуття, отримані й надіслані в електронних листах, збережені на комп’ютері, пережити зустріч в реальному світі? І що далі, якщо так?

6. “Позаду льодовні”, Енн Файн

Маленька книжка про дорослішання. Том і Класс – двійнята, найкращі нерозлучні друзі з народження. Але це літо все кардинально міняє – вони уже не діти. Касс більше не хоче ділитися з Томом усім сокровенним, вести їх спільний Список – блокнот з хибами, образами і помилками кожного.
А Том не може зрозуміти сестру, переслідує її, не дає спокою. Йому потрібно, щоб його вислухали, а окрім сестри цього не зробить ніхто на фермі.
А ще він не розуміє, як йому ставитися до Джеймісона – працівника ферми, вбивці тварин і комах; не може розібратися зі своїми почуттями до його доньки Лісси – худенької, блідої, тихої дівчини.
Як подолати ненависть і допомогти ворогу? Як не відштовхнути дорогих людей? Як відпустити минуле? Відповіді дасть повість Енн Файн.

7. “Борошняні немовлята”, Енн Файн

“Борошняні немовлята” Файн Енн. Головний герой Саймон Мартін не казкова видумка, він простий учень пересічної школи, який грає у шкільній футбольній команді. У чому він особливий? Певне у тому, що провів зі своїм батьком рівно 1008 годин. Розбишака намагається стати чемним хлопцем, все через шкільний експеримент « борошняні немовлята ».
Кожен учень має протягом 21 дня опікуватися трикілограмовим мішечком із борошном — не залишати його без нагляду, слідкувати за вагою і чистотою. За допомогою шкільного експерименту, Саймон змінює точку зору на навчання, на батьків, відкриває у собі хист до піклування про ближнього. Випробування з мішками витримуюють не всі. Дехто викидає мішок у болото, хтось просто починає ненавидіти свого “підопічного”, а хтось засновує платний дитячий садок для мішечків.
Власне, авторка демонструє відповідальність не просто перед борошняними мішками, а перед своїми справами та діями. Файн Енн намагалася уникнути моралізаторства, припускаючи можливість існування і “вітрильників”, і тих, кого “манить колиска дитяча”. Сюжет без крутих поворотів, крім того, це світовий бестселер.

8. “Старшокласниця. Першокурсниця”, Анастасія Левкова

У житті Лілії — переламний період: завершення школи та вступ в університет. У цей час відбувається стільки всього: кохання й «сотворення кумирів», перипетії взаємин із друзями та вчителями, розчарування — передусім у собі, але врешті-решт прийняття себе та інших такими, як вони є. Це час, коли обираєш професію, що визначатиме вектор твого життя; коли починаєш розуміти, в якій країні живеш, і усвідомлюєш себе її громадянкою… Тільки все це відбувається не зараз — Ліля переживала це на початку нашого століття, коли ще не було соцмереж, а мобільні телефони та комп’ютери вважали розкішшю. Про те, як це — бути підлітком на початку 2000-х, читай у щоденнику Лілії Маринник.

9. “Усмішки долі. Оповідання”, Адам Джонсон

«Усмішки долі» — шість окремих оповідань. Суміш реальності і вигадки, коміксів і традиційного оповідного жанру. Адам Джонсон віртуозно порушує суспільно-моральні проблеми. На тлі новітніх технологій в його текстах розквітають до болю знайомі теми війни, смертельних хвороб, стихійних лих та стосунків.
«Усмішки долі» стали переможцем National Book Award та The Story Prize, фіналістом Los Angeles Times Book Prize, увійшли у десятку найкращих книжок року за версією San Francisco Chronicle, USA Today і Miami Herald. Цю збірку визнали одним із найкращих видань 2015 року The Washington Post, The Daily Beast, Los Angeles Magazine, The Independent.

10. “Щасливі люди читають книжки і п’ють каву”, Аньєс Мартен-Люган

Бестселер французької письменниці Аньєс Мартен-Люган – сумна і красива історія жінки, яка після загибелі коханого чоловіка і доньки втрачає сенс існування. Головна героїня заново вчиться жити, кохати, відчувати. Книга про життя, поділене на «до» і «після», про самотність, надію, любов і віру в себе.

11. “Суперкруті догралися”, А. Аудгільд Сульберг

Підліткова проза — те, що виховує та підтримує молодих людей в їх шкільні роки. Це історії про дорослішання та розвиток, засвоєння цінних життєвих уроків, які нерідко стають навіть важливішими за шкільні.
Для декого шкільні роки пов’язані з вечірками, романтикою першої закоханості та друзями. А для когось, як для Анне Беа, кожен день в школі — це справжнє випробування, а його винуватиці — найкрутіші семикласниці школи. Це не дивно, адже вона типовий аутсайдер — сором’язлива альбіноска в окулярах, яка водить дружбу лише з дивакуватим хлопцем на ім’я Нільс.
Але прийшов час покласти край знущанням! Зовсім скоро у Анне буде шанс показати, що одні тільки зовнішність та задерикуватий характер — не запорука успіху коли йдеться про талант. Адже скоро в школі відбудеться Конкурс талантів, на якому головній героїні буде що показати та довести, що вона не гірша за інших!

12. “Історія, варта цілого яблуневого саду”, Максим Дупешко

Цей роман – історія одного (не)звичайного чоловіка, який казав про себе: «Ich bin ein Czernowitzer». Але дехто побачить у цій книжці насамперед історію міста з украденою душею, що протягом ХХ століття побувало у складі півдесятка держав. Той, хто шукає велике в малому, знайде тут недавню історію всієї Європи. Ще інший – свою особисту історію в декораціях минулого. Для декого цей текст буде романом-екскурсією місцями далеко не тільки туристичними. Хоч на перший погляд – це одна із мільйонів історій кохання, яку автор усе ж оцінив у цілий яблуневий сад.

«Мені було 15 років, світило гаряче серпневе сонце, на підвіконнях спали коти, голуби клювали пшеницю, що розсипалася дорогою на ринок і заховалася між бруківкою, знизу помалу, якось меланхолійно, підіймався трамвай, пахло мацою, мамалигою, червоним борщем, біґосом та баварськими сосисками. Й здавалося в ту мить, що так буде завжди, що ніщо не здатне порушити гармонію цього міста, що час розтопиться на бурій блясі чернівецьких дахів і всі ми назавжди зостанемось у цьому дні, в цій годині, в цій секунді, в цій маленькій часточці секунди, що все законсервується, наче комашина в бурштиновому камінці…»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *