Марія Склодовська-Кюрі
07.11.1867- 04.07.1934
«У житті немає нічого, чого варто було б боятися, є тільки те, що потрібно зрозуміти».
Марія Кюрі
Французька дослідниця польського походження – Марія Кюрі – була першою жінкою-вченим, яка досягла всесвітньої слави.
Марія Кюрі народилася у Варшаві в 1867 році і була п’ятою, наймолодшою дитиною 
вчителя Владислава Склодовського. Сім’я жила важко, батько вибивався з сил, щоб лікувати хвору дружину і годувати п’ятьох дітей. Незадовго до смерті матері від туберкульозу, померла одна з сестер Марії.
Одинокий батько, професор Склодовський, ростив сина і трьох дочок і заохочував в них любов до знань. Він зацікавив їх наукою, давав їм користуватися науковим обладнанням, вголос читав своїм дітям класичну літературу.
Ще школяркою Марія відрізнялася надзвичайною старанністю і працьовитістю. Вона прагнула виконати роботу самим ретельним чином, не допускаючи неточностей, часто заради цього жертвуючи сном і регулярністю харчування. Вона займалася настільки інтенсивно, що, закінчивши школу, була змушена зробити перерву для поправки здоров’я.
Діти Склодовського намагалися здобувати освіту і в подальшому: брат Марії вивчав медицину в Варшавському університеті, а її сестра Броніслава шукала місце в Європі, тому що університет їхнього рідного міста приймав тільки хлопчиків до 1915 року. Деякий час Броня і Марія відвідували «летючий університет» – секретну академію для жінок. Незважаючи на те, що ці курси були продуктивними, вони не могли бути заміною вищої освіти. Броніслава і Марія уклали угоду: протягом сьоми років Марія буде працювати репетитором в Польщі і відкладати заощадження, щоб Броня могла вивчати медицину в Сорбонні. За цей час Марія продовжувала свою освіту, читаючи книги в бібліотеці і беручи уроки хімії, а математику вивчала за допомогою листування зі своїм батьком.
Потім, коли Броніслава стала лікарем, восени 1891 року Марія у віці 24 років нарешті змогла виїхати до Парижу, де вона 5 листопада почала в Сорбонні вивчати хімію і фізику. В свою чергу, сестрі Броніславі довелося заробляти кошти для навчання Марії.
Живучи в холодній мансарді Латинського кварталу, вона вчилася і працювала надзвичайно інтенсивно, не маючи ні часу, ні коштів для організації нормального харчування. Марія стала однією з кращих студенток університету, отримала два дипломи – диплом з фізики і диплом з математики. Її працьовитість і здатності залучили до неї увагу, і їй була надана можливість вести самостійні дослідження.
Через 15 років, знову ж таки – 5 листопада, вона стала першою жінкою – професором Сорбонни. У 1893 році вона отримала еквівалент магістерського диплому з фізики, а другу освіту з математики – в 1894 году.
Незважаючи на те що Марія Склодовська хотіла продовжувати кар’єру в Польщі, куди 
вона повернулася на канікули влітку 1894-го, лист П’єра Кюрі переконав її готуватися до захисту докторської дисертації в Сорбонні. Влітку 1895 року Марія Склодовська стала дружиною П’єра Кюрі. Через рік вона отримала право викладати науку молодим жінкам. Влітку 1897 року вона завершила дослідження магнітних властивостей сталей.
Марія Кюрі черпала сили у візнанні ее наукових досягнень, улюбленій роботі, любові и підтрімці П’єра. Як вона сама зізнавалася:
«Я знайшла в шлюбі все, про що могла мріяти у момент укладення нашого союзу, і навіть більше того».
Того ж літа вона і П’єр стали батьками їх першої дочки Ірен, яка через 38 років стала першим Нобелівським лауреатом – дитиною Нобелівських лауреатів.
У 1897 році Кюрі відкрила два елементи: полоній (разом з Густавом Бемон) і радій. Вони оголосили про свої результати наступного літа, протягом якого Кюрі також ввела поняття «радіоактивність».
Завершивши дослідження, Марія Кюрі написала свою докторську дисертацію. Робота називалася «Дослідження радіоактивних речовин» і була представлена в Сорбонні в червні 1903 року. На думку комітету, що присудив Кюрі науковий ступінь, її робота була найбільшим внеском, коли-небудь внесеним до науки докторською дисертацією.
У грудні 1903 року Кюрі і Анрі Беккерель розділили Нобелівську премію з фізики за їх роботу з радіоактивністю. Фінансовий стан подружжя Кюрі поліпшівся, оскількі Нобелівська премія та інші нагороди принесли Їм певний достаток. У жовтні 1904 року П’єр був призначений професором фізики в Сорбонні, а місяць по тому Марія стала офіційно іменуватися завідувачкою его лабораторії. У грудні у них народилася друга дочка, Єва, яка згодом стала концертною піаністкою та біографом своєї матері.
У квітні 1906 року в результаті аварії загинув П’єр Кюрі. Марія повернулася до лабораторії. Протягом цього року вона не тільки стала університетським професором, але і виділила чистий метал радію і виробила міжнародний стандарт для визначення радію. У грудні 1911 року Кюрі одержала Нобелівську премію з хімії за відкриття радію і полонія і за виділення радію. Так вона стала першою людиною, яка одержала дві Нобелівські премії. У 2011 році на церемонії відкриття міжнародного року хімії в Сорбонні відзначали сторіччя другої Нобелівської премії Марії Кюрі.
Під час Першої світової війни Кюрі стала використовувати рентгенівські технології у військових госпіталях для лікування. Її дочка Ірен була її асистентом. Вона також ввела в практику радонотерапію у французьких лікарнях. Під час війни Марія навчала військових медиків застосуванню радіології, зокрема, виявлення за допомогою рентгенівських променів шрапнелі в тілі пораненого. У прифронтовій зоні Кюрі допомагала створювати радіологічні установки, забезпечувати пункти першої допомоги переносними рентгенівськими апаратами. Накопичений досвід вона узагальнила в монографії «Радіологія і війна» в 1920 році.
Після війни Кюрі стала главою Інституту радію. Там же працювали Ірен і її чоловік Фредерік Жоліо, які в 1934 році відкрили штучну радіоактивність. В останні роки свого життя Марія Кюрі керувала роботами студентів і активно сприяла застосуванню радіології в медицині. Вона написала біографію П’єра Кюрі, яка була опублікована в 1923 році. Періодично Кюрі здійснювала поїздки до Польщі, яка в 1918 році здобула незалежність; там вона консультувала польських дослідників. У 1921 році разом з дочками Кюрі відвідала Сполучені Штати, щоб прийняти в дар 1 грам радію для продовження дослідів.
Під час свого другого візиту в США в 1929 році вона отримала пожертвування, на яке придбала ще грам радію для терапевтичного використання в одному з варшавських госпіталів. Але внаслідок багаторічної роботи з радієм її здоров’я стало помітно погіршуватися.
Марія Кюрі померла 4 липня 1934 року від апластичної анемії в невеликій лікарні містечка Санселльмоза у французьких Альпах.
Багато людей ставлять Марію Кюрі в один ряд з Ісааком Ньютоном і Альбертом Ейнштейном. Вона була першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію, а також була першим вченим в світі, який отримав дві Нобелівські премії. За своє життя Марія Склодовська-Кюрі одержала понад 20 почесних вчених ступенів, була членом 85 наукових товариств з усього світу.
Її успіхи відкрили двері в науку і іншим жінкам.
Список літератури:
Биографии великих химиков. – М.: Мир, 1981. – 386 с.
Богданова, Л.Є. Нобелівські лауреати у курсі хімії / Л.Є Богданова. –Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 157 с.: іл.. – (Б-ка журн. «Хімія»; вип.. 2(62)).
Волков, В.А. Выдающиеся химики мира: биографический справочник / В.А.Волков, Е.В.Вонский, Г.И. Кузнецова. – М.: Высш. школа, 1991. – 656 с.: ил.
Волков, В.А. Химики: биографический справочник / В.А.Волков, Е.В.Вонский, Г.И. Кузнецова. – К.: Наук. Думка, 1984. – 736 с.
Гернек, Ф. Пионеры атомного века: великие исследователи от Максвелла до Гейзенберга / Фридрих Гернек. – М.: Прогресс, 1974. – 372 с.
Иоффе, А.Ф. О физике и физиках: статьи, выступления, письма / А.Ф. Иоффе. –Л.: Наука, 1985. – 544 с.
Кордун, Г.Г. Біографічний довідник видатних фізиків / Г.Г. Кордун. – К.: Рад.школа, 1985. – 285 с.
Кордун, Г.Г. Учням про видатних фізиків / Г.Г. Кордун. – К.: Рад.школа, 1979. – 134 с.: іл.
Кудрявцев, П.С. Курс истории физики: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по физ. спец./ П.С. Кудрявцев. –М.: Просвещение, 1982. – 448 с.: ил.
Кюри, Е. Мария Кюри / Ева Кюри. – М.: Атомиздат, 1979. – 320 с.
Льоцци, М. История физики / Марио Льоцци. – М.: Мир, 1970. – 464 с.: ил.
Сенковская, А.С. Шеренга великих химиков / Александра и Стефан Сенковские. – Варшава: Наша ксенгарня, 1963. – 148 с.
Собесяк, Р. Шеренга великих физиков / Ришард Собесяк. – Краков: Наша ксенгарня, 1973. – 176 с.
Храмов, Ю. А. Биография физики: хронол. справ. / Ю.А. Храмов. – К.: Техніка, 1983. – 344 с.: ил.
Храмов, Ю. А. Физики: биограф. справ. / Ю.А. Храмов. – М.: Наука, 1983. – 400 с.: ил.
Чолаков, В. Нобелевские премии. Ученые и открытия / В Чолаков. – М.: Мир, 1986. – 368 с.