Марк Петрович Шевельов
Народ. 18.07.1940
«Кочевые легенды народа
Заметает зыбучий песок,
Я вхожу под музейные своды,
Я ищу родословной исток…»
(М.Шевельов. «Родословная»)
Творчість Марка Петровича Шевельова, поета, публіциста і краєзнавця, тісно пов’язана із запорізькою землею.
Публіцист народився в місті Мелітополі Запорізької області, де закінчив семирічну школу, технікум механізації, вечірнє відділення педінституту. Згодом Марк Шевельов закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Марку Шевельову довелося працювати і монтером-електриком, і співробітником районної газети «Серп і молот», і редактором молодіжних передач на запорізькому телебаченні; був він і співробітником обласної газети «Запорізька правда» …
У рідному місті, будучи ще в зовсім юному віці, він написав свої перші вірші.
Перший опублікований твір – сатиричний вірш «Бородачи», опублікований в армійській газеті «На бойовому посту» (1960). І в подальшому Мелітополь, прості людські почуття мешканців рідного міста, їх повсякденні турботи стали головними темами в творчості письменника.
Краща лірика Марка Шевельова видана в поетичних збірках «Южное шоссе», «Далекие огни», «Свой берег», «Призванья призрачный приют». І герої його художньої прози, документалістики, краєзнавчих замальовок – теж земляки-мелітопольці.
Одна з характерних рис лірики Шевельова – широке використання звукопису: «призванья призрачный приют», «сердца исторгают восторг», що надає його творам мелодійність і незабутність.
Художня проза Шевельова представлена збірками оповідань і повістей.
Повість «Романов цвет», що дала назву книзі, розповідає про відомого робітника запорізького автозаводу «Комунар», Героя Праці Тимофія Милушина. Ця повість і цикл оповідань відзначені преміями літературних конкурсів.
Молодим першобудівникам Дніпрогесу – Марії Великій, Марії Жуковій, Жені Романько, Павлу Орлову і багатьом іншим трудівникам – присвячена повість «Моноліт».
Історія і сучасність – одна з головних ідей усієї творчості письменника, що зумовила як вибір тем і героїв, так і структуру багатьох творів, герої яких, як і автор, гостро відчувають свій зв’язок з минулим і відповідальність за майбутнє («Вася-Василёк»). Чимало повістей присвячено мужності молодих хлопців в роки Великої Вітчизняної війни. Долю дівчинки-підлітка, яка випадково стала медсестрою в роки війни, присвячений твір «Если ты жив, Айказ …». Книгу письменника «Здравствуй, Снежеть!» склали документальна повість і нариси, в яких розповідається про духовне становлення, відвагу і самовідданість наших юних земляків під час Великої Вітчизняної війни: лейтенанта медслужби Елі Ратушняк, дочки полку Саші Кондрашевої …
Послевоенные дворы
Послевоенные дворы,
О вас воспоминанье нужно.
Примета бедственной поры –
Соседа царское радушье.
За нашими плечами, брат,
Двором пережитое время,
В две ложки скудный суп едят
Петро Витюк и Леня Бренер.
Родство от горя, от того,
Что в судьбах приключилось злого:
Три пули в теле одного,
Отец убитый у другого.
Война породичала нас.
Ты расскажи сегодня сыну,
Как дед его спасал Кавказ,
А сын Кавказа – Украину.
Дворы, под песню о войне,
Под стук лото и звон медалей,
Вы несмышленной детворе
Великий смысл соседства дали.
Один на всех сухарь разъят –
Что проще фронтовой науки?
За нашими плечами, брат,
Теперь сыны стоят и внуки.
Як оповідач, Марк Шевельов тяжіє до стильовому напрямку, характерною рисою якого стала жива розмовна мову. Документальна повість «Пристань нашего детства» присвячена героїзму запорізьких школярів в дні оборони рідного міста восени 1941-го року.
У прозі та поезії Марка Шевельова немає розгорнутих пейзажних замальовок, проте присутність стихії рідної природи – степів і луків – відчуваються реально і майже завжди. Через усю творчість проходить образ акації, що стала для Шевельова не тільки символом краю, його бід, нещасть, втрат і мужності ( «Тревожный акации шорох», «Вася-Василёк»), а й втіленням краси, життя, пам’яті, вічності ( «Акация» ).
Аналіз історичних подій і явищ суспільного життя знайшов відображення в повісті «Над Гайчуром вербы» – про події 1905 року на Катеринославській залізниці. Деякі повісті та оповідання цієї документальної серії перекладені українською, чеською і молдавською мовами.
Марк Шевельов – лауреат Запорізької міської премії «Журналіст року», а також обласної літературної премії імені М. Андросова, переможець багатьох всесоюзних, а також і всеукраїнських літературних конкурсів. Збірник його віршів-пародій «Лелеки з Мекки» відзначений премією Міжнародного літературного конкурсу гумору і сатири в Філадельфії (США). Найбільш повно літературні пародії і сатиричні монологи Шевельова представлені в поетичній збірці «Арія аграрія».
Марк Шевельов – автор літературно-краєзнавчих досліджень «Пушкинский проезд», «Над синню буйного Славути» – про перебування на запорізькій землі Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Довженка та багатьох інших відомих літераторів.
Список литературы:
Шевелёв, М. «Вы не исчезли, словно тени…»: этюды, очерк, повесть / Марк Шевелёв. – Запорожье: Видавець, 1992. – 182 с.
Шевелёв, М.П. Далекое пламя костра: стихотворения / Марк Шевелёв. – Днепропетровск: Проминь, 1990. – 54 с.
Шевелёв, М. Здравствуй, Снежеть!: [докум. повесть и очерки] / Марк Шевелёв. – М.: Изд-во ДОСААФ, 1981. – 111 с.: ил.
Шевелёв, М. «Монолит». Днепростроевцы: [повесть-документ] / Марк Шевелёв. – М.: Мол. гвардия, 1985. – 174 с.: ил. – (Пионер – значит первый).
Шевелёв, М. Пристань нашего детства: повести / Марк Шевелёв. – М.: Мол. гвардия, 198. – 173 с.: ил. – (Юные герои).
Шевелёв, М. Романов цвет: повести, рассказы / Марк Шевелёв. – Днепропетровск: Проминь, 1980. – 165 с.
Шевелёв, М. Субботние свечи: стихотворения и поэмы / Марк Шевелёв. – Запорожье: Видавець, 1995. – 80 с.