Олександр Шостак: до 75-річчя запорізького поета, члена Національної Спілки письменників України

 

Олександр Олексійович Шостак

(нар. в 1944 р.)

 

Коли говоримо про літературне Запоріжжя, то перед нами постає барвиста панорама, представлена іменами непересічних літераторів: від кобзарів-ліриків, що закладали підґрунтя нашої духовності, відомих постатей в історії української  літератури і  культури, до молодих літераторів початку третього тисячоліття, таких несхожих на попередників, які вже встигли по-іншому осмислити сьогодення і своєю творчістю відкрити літературний процес ХХІ ст..

Уже сьогодні можна говорити про потужну школу запорізької поезії, яка була сформована на запорізькому літературному ґрунті як явище постшістдесятництва, коли молоді літератори входили в літературу вже озброєні ідеями шістдесятників.

Але по-справжньому цей процес почав набирати хід, коли на літературному горизонті Запоріжжя розквітло ціле гроно  вельми талановитих поетів і поетес, одним з яких і став Олександр Шостак.

Народився Олександр Олексійович Шостак  22 січня 1944 року в селі Давидівка Якимівського району Запорізької області в родині хлібороба. Рано ставши сиротою (мати померла дуже молодою), виховувався в дитбудинках, інтернатах. Зазнав і голоду, і холоду. Вже працюючи, закінчив філологічний факультет Запорізького педінституту…

Навколо літературного об’єднання і літературної студії  Запорізького педінституту (нині –Запорізький національний університет) згуртувалася велика група цікавих молодих поетів, які почали диктувати літературну моду мало не усій молодій поезії України. Досить сказати, що на ті заняття приїздили молоді поети з Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Черкас і навіть Києва. Із того грона назвемо ті імена, які вціліли в часі, стали членами Спілки письменників України. Одним із них  –  Олександр  Шостак.

Довелося Олександрові Шостаку попрацювати і у  будівельних трестах, і на підприємствах обласного центру; кореспондентом газет і радіо; редактором у науково-дослідному інституті; головою Чернігівського обласного літоб’єднання; в системі культурно-освітніх установ і закладів; відповідальним секретарем обласної організації Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка.

«Як поет,  Олександр Шостак працює по-селянськи  непоквапливо, довго виношує твір, «облизує» кожен рядок. Слово він  любить ємкісне, не замацане, барвисте. Але трапляються в нього й рядки жорсткуваті, перобтяжувані метафорами, штучно ускладнені. Іноді в нього бувають тривалі паузи: він мовби керується формулою М.Ушакова «Чем продолжительней молчанье, тем удивительнее речь».

Поет вимогливий  до себе й до інших. Глибоко вболіває за долю рідного слова.

Добре  зарекомендував себе як публіцист (художньо-документальна оповідь “Веселка на будень”), вдумливий перекладач з російської та інших мов колишнього Союзу», – писав про нього Петро Ребро .

З 1975 року Олександр Олексійович – член Національної Спілки письменників України.

Олександр Шостак – автор збірок віршів і поем «Сон-трава» (1972), «Землі на добро» (1976), «Таврійський материк» (1989) і «Клечальна неділя» (1999), художньо-документальної оповіді «Веселка на будень» і цілої низки поетичних перекладів із слов’янських мов. Його твори перекладалися і публікувалися російською, білоруською, вірменською, абхазькою, башкирською, калмицькою, хакаською і чуваською мовами. і дійсний член Асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ».

Член Запорізької обласної організації Національної Спілки краєзнавців України, голова комісії  Спілки з літературно-мистецького краєзнавства – Ольга Стадніченко  – так характеризує Олександра Шостака :

«Поетом з абсолютним мовним слухом називають Олександра Шостака. До звукових,сюжетних, філософських знахідок вищеназваних поетів О. Шостак додає ще й високу стилістичну вимогливість. Стиліст він справді неперевершений. Зінкола він демонстрував перспективні можливості майбутнього розвитку української мови.

На жаль, тільки частково збереглася в пам’яті його ровесників експериментальна поема О. Шостака на десяти сторінках, яка була написана одним реченням. В О. Шостака дуже сильно відчувається історична і фольклорна основа.

Деякі вірші звучать, наче філігранна обробка народнопісенної творчості,але своє кредо, висловлене в юності, поет зберіг на все життя…»

 

Список літератури:

Шостак О. Таврійський материк: поезії./О. Шостак – К.: Рад. письменник, 1989. – 87 с.

Великий Луг: поезії: додаток до альманаху «Хортиця». – Запоріжжя: РВО «Видавець» – МП «Берегиня», 1992. – С. 75 -78.

Обрус: антологія творів літераторів Запорізького краю. – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2008. – С. 125 – 129.

Письменники Запорізького краю (20-90-ті роки ХХ ст.). – Запоріжжя: Хортиця, 2002. – С. 286-293.

Хортиця: альманах Запорізької організації Спілки письменників України. Вип. 3. – Запоріжжя: ВПК «Запоріжжя», 1994. – С. 48.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *