Олександр Михед “Позивний для Йова. Хроніки вторгнення”.
Олександр Михед почав писати цю книгу в першй день повномаштабного вторгнення і працював над нею протягом 13 місяців. Він описав власний досвід – в його дім в Гостомелі влучила ракета і автор з дружиною опинився серед сотень біженців з тривожною валізкою в руках, досвід своїх батьків, які прожили понад три тижні окупації в Бучі.
Це розповіді його друзів: кіборга Євгена Терещенка, журналіста Євгена Спіріна, художниці Лари Яковенко.
Автор зібрав і виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення.
Це розповіді тих, хто вижив, бо тисячі вбитих Росією вже ніколи не говоритимуть.
Неймовірно щемливий розділ про загиблого друга Віктора Ониська з позивним “Тарантіно”. Або про тварин – жертв війни, які загинули, або були врятовані. А ще багато роздумів про історію, культуру, росіян, мову війни. І майже після кожного розділу – хроніка війни, перелік злочинів росіян.
Іноді людина думає “Чи варто читати зараз про ті жахи, які ми переживаємо? Адже краще відволіктися на щось легке”. Відповідь у одній фразі автора: “Література – один із інструментів того, щоб пережите нами, наша злість, лють, жах досвіду, через який проходить сучасна Україна, ставали колективною пам‘яттю. Щоб наша лють не вщухала і ставала гострою”. (Тетяна Білан)