Назім Ракха “Плакуче дерево”
… Після 19 років очікування смертного приговору Деніел Роббін повинен бути страчений. Такий указ отримав начальник в‘язниці штату Орегон.
Почалася ця історія в далекому 1983-му. Тоді офіцер поліції Нет з дружиною Ірен, сином та донькою неочікувано вирішив переїхати з Карлтона в штат Орегон.
А через рік їхнього сина було вбито вдома під час пограбування. Такою була офіційна версія слідства.
Звинуватили у всьому, приговоривши до смертної кари, 19-річного Роббіна, хоча він ні в чому не зізнався.
Відтоді Ірен, все більше занурюючись в апатію і алкоголь, живе тільки очікуванням дня, коли вбивцю буде покарано.
Нет, тримаючи в собі страшну таємницю, з болем дивиться, як руйнується його сім‘я.
12-річна дорога ненависті привела Ірен в нікуди. І тоді вона пробачила Деніела, та написала йому листа. А сама знову почала вчитися жити і радіти життю, маючи те, що маєш.
А потім… він їй відповів. Більше того, з вражаючою точністю зміг виразити словами те, що значило для неї втратити сина.
Вони почали листуватися. І ця людина з в‘язниці не дуже була схожа на вбивцю.
Що ж насправді сталося в той роковий день, 19 років тому? (Світлана Чучко)