Вірш дня. Богдан-Ігор Антонич

Дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці Читати далі …

Вірш дня. Катерина Бабкіна

Літо довге. Послухай, ми будемо жити вічно. Абрикосів буде дедалі більше, і дика м’ята проростатиме крізь асфальт за містом, і чайки звичними колами над лиманом щовечора будуть злітати. Літо безкінечне. Поглянь лише на яблука і на груші, не було стільки груш, кажуть, з Другої світової. Море уночі приносить скельця, рожеві мушлі, ніби залишає привіти і Читати далі …

Вірш дня. Сергій Жадан

Стільки дощу не вмістить жодна весна. Добре було б пам’ятати всі імена. Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи. Добре було б уміти. Я не вмію. Навчи. Але поки що ночі розмоклі, як сірники. І обпікає дотик до твоєї руки. Обпікає вуличне листя і нічні вогні. Поясни, як ти дихаєш на такій глибині. Читати далі …

Вірш дня. Юрій Андрухович

З циклу “Нотатки фенолога” Травень є травень. І ми неповторно живі, Й наші сади мов ліси з непролазною тінню. Скільки тепла подаровано цьому камінню, Світла – цим вікнам, підземного тління – траві? Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів? Травня несем на собі неспокійну відзнаку: Тут, між великістю каменя й малістю злаку, Чи не обернеться милість Читати далі …