Томас Клейтон Вулф
03.10.1900 – 15.09.1938
“Якщо тебе більше не цікавлять гроші, компліменти і слава, – ти досяг вершини успіху”.
(Томас Вулф)
Американського письменника Томаса Вулфа вважають представником так званого «втраченого покоління» – письменників, чия творчість випала на період між двома світовими війнами.
Томас Клейтон Вулф народився в гірському курортному місті Ашвілл (шт. Північна Кароліна) в родині успішного різьбяра по каменю, власника фірми з виробництва могильних плит. Розвинений не по роках хлопчик ріс в безладній обстановці пансіону «Old Kentucky Home» на Спрус-стріт, 48, в Ашвілл, яким опікувалась мати. Решта членів родини залишилися в будинку на Вудфін-Стріт. У п’ятнадцятирічному віці юнак вступив до університету Північної Кароліни з наміром вивчати право. Після закінчення навчання в 1920 році Томас вирішив стати драматургом і вступив до Вищої школи мистецтв та наук Гарвардського університету, головним чином для того, щоб займатися в широко відомому семінарі з драматургії, яким керував професор Джордж Пірс Бейкер.
У 1921 році дві версії п’єси Вулфа «Гори» були поставлені в студії «47 Workshop» Бейкера. А через рік Вулф закінчив Гарвардський університет зі ступенем магістра.
З п’єсами «Ласкаво просимо до нашого міста» і «Маннерхаус» Томас відправився в Нью-Йорк, але не знайшов продюсерів, які б побажали поставити ці незвичайні витвори з безліччю діючих осіб і громіздкими сценами. Однак в 1923 році в студії «47 Workshop», в якій Вулф продовжив навчання, його п’єса «Ласкаво просимо до нашого міста» була поставлена.
Щоб мати можливість писати, Томас Вулф з лютого 1924 р. по січень 1930 р. працює викладачем англійської літератури в Нью-Йоркському університеті, час від часу відвідуючи Європу.
У 1925 році Томас Клейтон Вулф зустрічає Аліну Бернстайн. Між молодими людьми виникають романтичні стосунки. Аліна спонукала Вулфа завершити автобіографічний роман, який був виданий в 1929 році під назвою «Озирнись на свій дім, ангел» (1929). У цьому романі відображена рання смерть, в 26-річному віці, старшого брата Бена, до якого Вулф був дуже прив’язаний. Ця робота була схвально зустрінута критикою. Перетворити громіздкий рукопис в роман Томасу допоміг Максвелл Перкінс, прославлений редактор видавництва «Чарлз Скрібнерз санз», який працював раніше з Хемінгуеєм і Скоттом Фіцджеральдом, а згодом став наставником і близьким другом Вулфа.
У 1930 році, отримавши стипендію Гуггенхайма, Вулф порвав з місіс Бернстайн і виїхав до Європи. Під час Великої депресії (1929-1933) він вів самотнє життя в Брукліні і врешті-решт, спонукуваний Перкінсом, закінчив другий роман «Про час і про річку» (1935), присвячений подальшому життю свого героя Юджина Гранта. Ця книга також мала великий успіх. Про свій творчий метод Вулф розповів в есе «Історія одного роману».
В останні роки життя Вулф змінив видавця, перейшовши до «Харперз енд бразерз», і частково відійшов від свого колишнього напружено ліричного стилю.
Влітку 1938 року під час поїздки на західне узбережжя США, Вулф захворів на пневмонію; в результаті активізувалася туберкульозна інфекція, що вразила мозок. Незважаючи на зусилля лікарів, Вулф помер в лікарні Джонса Хопкінса в Балтіморі. Він був похований в рідному Ешвіллі.
Творча спадщина письменника, який пішов з життя так рано, – чотири романи і мала проза, зібрана в двох книгах, «Від смерті до ранку» (1935) і «Там, за пагорбами» (1941), являють собою, по суті, один величезний roman clef (фр .; роман, в якому під вигаданими іменами виведені реальні люди). Герої і події творів Вулфа безпосередньо відображають пережите самим автором. Також можна сказати, що Вулфом був створений новий персонаж, Джордж Веббер, герой двох опублікованих посмертно автобіографічних романів – «Павутина і скеля» (1939) і «Додому вороття немає» (1940). Ці романи поставили Вулфа в перший ряд американських прозаїків ХХ століття.
Френсіс Скотт Фіцджеральд відгукувався про Вулфа: «У нього гострий, всеохоплюючий розум, він вміє блиснути, він наділений справжнім і сильним почуттям, хоча дуже часто робиться сентиментальним і втрачає точність відчуття».
Вільям Фолкнер сказав про Томаса Вулфа: «Це був, можливо, самий великий талант покоління, якому вдалося спрямувати себе вище, ніж будь-якому іншому письменнику».
До роману Томаса Вулфа «Поглянь на будинок свій, ангел» написав анотацію (мабуть, кращу) інший знаменитий американський письменник – Рей Бредбері: «Ось книга, її написав велетень, який народився в Ешвіллі, штат Північна Кароліна, в 1900 році. Він давно вже обернувся в прах, а колись написав чотири величезних романи. Він був як ураган. Він здіймав гори і вбирав у себе вихори. 15 вересня 1938 року помер в Балтіморі, в лікарні Джонса Хопкінса, від стародавньої страшної хвороби – пневмонії, після чого залишив валізу, набиту рукописами, і всі вони написані олівцем». Томас Вулф не ділив свою “валізу” на окремі романи, за нього це зробили видавці. Він просто написав величезну і докладну автобіографічну книгу, в якій крім нього самого (Юджин Грант) діють мало не всі жителі його рідного Ешвілла. Обсяг «валізи» – чотири «Війни і миру».
Сам про себе Вулф говорив в інтерв’ю: «Я вийшов з середовища людей, які працювали, яким доводилося заробляти собі на життя, і мої власні, інстинктивні симпатії – на боці робітничого класу. Але життя художника визначається його знанням народу. Вас можуть називати автобіографічним письменником, можуть відзначати ваші слабкості, але робота у вас не піде, поки ви не вивчите свій народ до кінця, не пізнаєте його так глибоко, точно ви – джерело і корінь, точно ви породили цих людей. Як ви можете говорити про громадські умови, або економічне становище, або про людей, що займають будь-які місця в структурі суспільства, якщо ви не пізнали свій народ до самої суті, вірніше, ніж будь-який науковець?».
Список літератури:
Вулф, Т. Взгляни на дом свой, ангел: роман / Томас Вулф. – М.: Гудьял-Пресс, 1999. – 624 с. – (Серия «Гранд Либрис»).
Вулф, Т. Домой возврата нет: роман / Томас Вулф. – М.: Правда, 1990. – 685 с.
Вулф, Т. Домой возврата нет: роман / Томас Вулф. – М.: Художественная литература, 1982. – 687 с. – (Б-ка лит-ры США).