Відбулися покази стрічки “Боротьба Джамали”

Фільм «Боротьба Джамали» шведської режисерки Елін Йонссон розповідає про те, як після перемоги української співачки кримськотатарського походження на “Євробаченні-2016”, через трагічну родинну історію Джамали світ більше дізнався про події у Криму в 2014 році.

«Так сталось, що я планувала показ документальної стрічки «Боротьба Джамали» для підопічних Запорізької філії Міжнародної Антинаркотичної Ассоціації в рамках роботи кіноклубу з прав людини Docudays UA «Долоні».  Але в цей день у нас відбулося два покази. Активна молодь  НГО «Комунікаційний центр «Долоні» зацікавилась  заходом та попросила  його повторити в Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва», – розповідає модератор кіноклубу Лариса Головко.

І продовжує: «Якщо з дорослою аудиторією ЗФ МАА  ми більше уваги приділяли  анексії Криму,  депортації кримських татар і війні, яка зараз відбувається на Сході України, то з молоддю торкнулися теми індивідуальної свободи, прав людини, її громадської відповідальності.

В обох аудиторіях відбувалися жваві дискусії. Люди мають різні точки зору, але вони не бояться їх висловлювати, а в окупованому Криму це було б не можливо.

Наприклад: Мишко (студент, блогер, м. Запоріжжя): «Цей фільм для мене став відкриттям. Я майже нічого не знав про депортацію кримських татар в 1944 році. Багато моїх друзів (онлайн) живуть в Криму. Зараз я розумію, що їм там дуже важко висловлювати свої думки і щось робити, бо вони знаходяться під тиском».

Альона (співачка, блогерка, м. Запоріжжя): «Мені доводилось зустрічатись з Джамалою під час концертів і фестивалів. Я завжди захоплювалась її співом. До перегляду стрічки я не розуміла, чому вона заспівала саме цю пісню на «Євробаченні». Вона така сумна! Зараз у мене багато що прояснилось. Я ще більше почала її поважати і дізналась нове про кримських татар. Мені вже хочеться поїхати до Криму, поспілкуватись з людьми».

Катя (м. Дніпро): «Декілька років тому я навчалась в Сімферополі і була якийсь час заміжня за кримським татарином. Нічого не можу сказати поганого про цей народ. Вони дуже багато уваги приділяють своїм національним традиціям, культурі. І зараз, хоч як там їм живеться важко, як їх не принижують, нікуди більше їхати з Криму не збираються. Бо це їх історична земля».

Саша (Херсонська область): «Як ви не розумієте, що все це взаємопов’язане! В 1944  – депортація. Співачку Джамалу назвали  на честь трирічної дівчинки – Сусаною, яка загинула у бабусі Джамали на руках під час депортації до  Середньої Азії. Це трагедія однієї сім’ї і трагедія всього народу. Як людям було з цим жити? Ви думаєте вони забули? А скільки було таких сімей? І зараз що відбувається в анексованому Криму? Це не прихована війна? Коли постійно гинуть и зникають люди. Багато політичних бранців незаконно сидять в тюрьмах. І скільки ще людей постраждає?».

Модератор Лариса Головко підсумувала, що тема, яку обговорювали,  дуже актуальна для України: «Сьогодні ми змогли вільно поговорити  про те, що ми думаємо. А люди в Криму цього не можуть зробити. Для них це небезпечно. Нам завжди треба цінувати свою свободу і свої права. І наша громадська відповідальність – не бути байдужими до людей, які живуть в анексованому Криму або на окупованій території Донецької і Луганської областей» .

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.