Генрик Сенкевич: до175-річчя від дня народження польського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури

Генрик Сенкевич

05.05.1846 -15.12.1916

Польський письменник-романіст Генрик Адам Александер Піус Сенкевич народився у маєтку Воля Окшейська поблизу Лукова у збіднілій шляхетській родині.

Освіту Генрик отримав у Варшаві, куди його сім’я переїхала після того, як змушена була продати свої маєтки. Тут він закінчив гімназію і навчався в Головній  школі, після закриття якої вступив до Варшавського університету, де вивчав історію і літературу, займався журналістикою. Через брак коштів Сенкевич не зміг закінчити університет, і з 1871 року його основною роботою стає журналістика.

Кар’єру він починав як талановитий і проникливий фейлетоніст: були опубліковані цикли «Справжній момент» в «Газеті Польській» і «Поточних новинах».

Сенкевич стає одним з провідних журналістів країни, працює кореспондентом у Відні, США…

«Я тиняюся по світу, немов неприкаяний», – писав він про себе.

Велику популярність принесли йому опубліковані в газеті «Листи з подорожі», в яких він описував свої враження від перебування в Америці. Дотепно, в деталях, Сенкевич описував звичаї тодішньої Америки і життя польської діаспори, публікував репортажі про турпоходи, мисливські експедиції, цікавився долею індіанців. «Листи» були перекладені на 9 мов і отримали визнання в Америці і грандіозний успіх у Польщі.

Сенкевич став автором численних літературознавчих досліджень, а також творцем понад 40 новел. Він використовував різні форми: гумореску, оповідь, побутове оповідання, щоденник… Особливо варто виділити такі твори, як «Гуморески з портфеля Воршилли» («Немає пророка в своїй вітчизні» і «Дві дороги»), “Та третя”.

Героями багатьох творів Сенкевича є діти ( «Янко-музикант» – про талановитого сільського хлопчика, побитого на смерть за спробу зіграти на скрипці; «Зі щоденника Познанського вчителя»  – про  муки маленького Міхала, якого примушують вчиться в прусській школі).

Ще одна тема – це доля простих безпорадних селян, які змушені служити в армії загарбників: «Ескізи вугіллям», «Бартек–переможець».

Натхненням для багатьох новел стали проблеми, з якими письменник зіткнувся, подорожуючи по Америці: наприклад, тема життя емігрантів в чужій для них дійсності («За хлібом»), відчайдушно нудьгуючих за батьківщиною («Ліхтарник на маяку»). Кілька новел було написано під враженням від долі індіанців: до таких творів відноситься, зокрема, «Сахем» – розповідь про сина вождя переможеного племені, якого змушують грати принизливу роль чудика в цирку.

У 1881 році  Сенкевич одружився з Марією Шеткевич, яка померла від туберкульозу в 1885 році (залишилося двоє дітей). У 1888 році анонімний шанувальник подарував письменнику 15 тисяч рублів, на які Сенкевич створив фонд імені своєї покійної дружини, що виплачував стипендії хворим на туберкульоз діячам культури.

Сенкевич стає редактором варшавської газети «Слово», де фрагментами починає публікувати свою знамениту історичну трилогію.

Письменник старанно досліджував історичні джерела про 1648-73 роки, коли його батьківщина багаторазово відчувала зовнішню загрозу і залишалася непереможеною. Річ Посполита Сенкевича була сповнена недоліків: егоїзму, захисту власного інтересу і зрад. Але в момент небезпеки лицарство і шляхта були здатні на багато жертв заради своєї Батьківщини. У романі «Вогнем і мечем» (1883 — 1884) вони перемагають бунтівних козаків під командуванням Хмельницького, в романі «Потоп» (1884 — 1886)— борються з навалою шведів, а в романі «Пан Володиєвський»  (1887 — 1888) — з ордами татар.

В історичні події завжди вписується любовна історія: Скшетуського з Хеленою Кунцевич, Кміціца з Оленькою Біллевич і Володиєвського з Басею Єзерківською. Кожну з цих дівчат любить також негативний персонаж і зрадник Батьківщини (Богун, Богуслав Радзивілл і Азья Тугай-Бей), викрадає їх і тримає в полоні, – але, звичайно, все закінчується перемогою позитивного героя і весіллям. У публічному житті перемагає хоробрість і патріотизм, а в особистому – любов і сім’я.

Сенкевич продемонстрував величезний епічний талант: вміння будувати сюжет, створювати яскраві образи персонажів і вражаючі епізоди. Всі три частини «Трилогії» були переведені на більш ніж двадцять мов, а театральну версію «Вогнем і мечем» зіграли в театрі Сари Бернар в 1904 році.

Після трилогії Сенкевич пише два романи з сучасного життя – психологічну драму «Без догмату» (1890) і талановитий твір про перемогу справжніх любові і  почуттів – «Сім’я Поланецьких»  (1895). Останній – користувався великою популярністю в Росії і видавався до 1917 року 11 разів.

Історичним романом, який приніс письменнику найбільший успіх, тобто Нобелівську премію з літератури (1905), стала книга «Камо грядеші» («Quo vadis», «Куди ідеш, Господе?») (1896). Роман, що став класикою світової літератури, оповідає про життя перших християн в Римській імперії часів імператора Нерона і висвітлює одну з найдраматичніших сторінок римської та світової історії. Роман представив яскраву деталізовану картину двору цезаря, створив яскраві образи Нерона, поета Петронія, філософа Сенеки. Головною героїнею роману є Лігія – красива християнська полонена, за походженням слов’янка. Її любить молодий Вініцій. Він підкорює її серце тільки тоді, коли переконується в моральній цінності релігії та її послідовників.

Роман був переведений більш ніж на 50 мов, за його мотивами була створена опера (Жан Нуже, 1909 рік), Фелікс Нововейський написав ораторію, Ян Стика – картину. Роман став справжнім світовим бестселером.

Як російський громадянин, Сенкевич не мав права отримувати свою частку від численних перекладів: Росія була однією з небагатьох країн, які не ратифікували Бернську Конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Якби письменник переїхав до Кракова, який входив до складу Австро-Угорщини, він зміг би стати мільйонером. І все ж Сенкевич вважав за краще залишитися в Російській імперії, де отримував чималий дохід від продажу своїх книг рідною мовою.

У 1893 році Генрик  Сенкевич одружується з юною Марією Володкович з Одеси, але шлюб завершується розривом вже під час весільної подорожі до Італії. У 1895 році Римська курія погодилася дати їм розлучення.

Роман «Мечоносці», більш відомий під назвою «Хрестоносці» (1900), є одним з кращих історичних романів у творчості письменника. Роман оповідає про жорстоке протистояння Королівства Польського і Великого князівства Литовського з Тевтонським орденом на початку XV століття  та романтичну любов юної польської красуні і її відважного лицаря.

У 1904 році Генрик Сенкевич одружився на своїй племінниці Марії Бабській.

Роман  «Вир»  (1909-1910) оповідає про події російської революції 1905-1907 рр. з критичною по відношенню до соціалістичного руху позиції.

Велику популярність отримав опублікований в 1910-1911 рр . молодіжний роман  «В пустелі і джунглях»  або «В  дебрях Африки», де Сенкевич використовував в тому числі і власний досвід, отриманий під час подорожі по Африці.

Роман про участь поляків у наполеонівських війнах «Легіони» (1913-1914) залишився незакінченим.

Помер письменник у Веві (Швейцарія) . Його прах був перенесений до Варшави і похований в кафедральному соборі Св.Яна.

Більшість романів Сенкевича екранізовано. Найвідоміші екранізації «Quo vadis» (1951, США), «Пан Володиєвський» (1969, Польща), «Вогнем і мечем» (1999, Польща), «Quo vadis»  (2001, Польща).

Список літератури:

Сенкевич, Г. Собрание сочинений: в 9-ти т. / Генрик Сенкевич.- М.: Худож. лит., 1983 -.

Сенкевич, Г. Без догмата: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Правда, 1989. – 636 с.: ил.

Сенкевич, Г. В пустелі та джунглях/ Генрик Сенкевич.- Львів: Артклас, 2007. – 422 с.

Сенкевич, Г. Камо грядеши: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Худож. лит., 1989. – 445 с.: ил.

Сенкевич, Г. Крестоносцы: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Худож. лит., 1989. – 445 с.: ил.

Сенкевич, Г. Крестоносцы: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1993. – 650 с.

Сенкевич, Г. Крестоносцы: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Правда, 1985. – 607 с.: ил.

Сенкевич, Г. Крестоносцы: роман / Генрик Сенкевич.- Х.: Инарт, 1993. – 528 с.

Сенкевич, Г. Куда идешь: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1993. – 496 с.

Сенкевич, Г. Куда идешь: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Правда, 1986. – 605 с.: ил.

Сенкевич, Г. Огнем и мечом: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1994. – 736 с.

Сенкевич, Г. Огнем и мечом: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Правда, 1991. – 730 с.: ил.

Сенкевич, Г. Огнем и мечом: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Худож. лит., 1990. – 684с.

Сенкевич, Г. Пан Володыевский: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Эксмо, 2007. – 480 с.

Сенкевич, Г. Пан Володыевский: роман / Генрик Сенкевич.- Х.: Фолио, 1993. – 382 с.

Сенкевич, Г. Пан Володыевский: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1993. – 464 с.

Сенкевич, Г. Потоп: кн.1 / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1993. – 590 с.

Сенкевич, Г. Потоп: кн.2 / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1993. – 590 с.

Сенкевич, Г. Семья Поланецких: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Эй-Ди-Лтд, 1993. – 544 с.

Сенкевич, Г. Семья Поланецких: роман / Генрик Сенкевич.- М.: Правда, 1990. – 603 с.: ил.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *