Микола Степанович Погрібняк: до 135-річчя від дня народження українського художника, графіка, викладача

Микола Степанович Погрібняк

05.12.1885 – 30.05.1965

Микола Погрібняк народився в селі Козацькому Звенигородського повіту на Київщині (зараз –  Черкащина) в селянській родині. Батько, Степан Трофимович, працював садівником у поміщика, а мати, Харитина Сидорівна, вела домашнє господарство. В родині було шестеро дітей, Микола був найменшим. Він навчився писати у шість років, а у вісім  – пішов до церковно-приходської школи.

Хист до малювання виявився у хлопчика доволі рано. З дитинства і на все життя він захопився настінним розписом, який був популярним в його рідному селі.

Після закінчення Козачанської  сільської двокласної школи (1898 – 1902), хлопець вступив у 1903 році до Миргородської художньо-промисловій школи  ім. М.В.Гоголя , де навчався у  у Опанаса Сластіона і Фотія Красицького, які виховали у свого учня любов до українського народного мистецтва. Закінчив  школу він  разом з Художньо-педагогічними курсами у 1908 році.

Ще будучи учнем художньо-промислової школи, Микола захопився ілюстративною графікою і поруч зі своїми вчителями та театральним художником і графіком І. Бурячком приймав участь в оформленні українського сатиричного журналу «Шершень», що видавався у Києві (1906).

1907 року Микола Погрібняк став оформлювати дешеві книжечки для народного читання — «книжки-копійки», які виходили у Катеринославі. Оформлював книги Адріана Кащенка, Івана Труби, Олени Пчілки, Дмитра Яворницького та інших.

За званням вченого рисувальника Микола Погрібняк одержав призначення  в Катеринослав на посаду викладача графічних мистецтв, де й працював до кінця свого життя у різних навчальних закладах.

Творчість майстра припадає на першу третину ХХ століття. Сприяючи розвитку дитячої літератури в Катеринославі в 1910-1920 рр., Микола Погрібняк виявив себе не лише талановитим ілюстратором дитячих книжок, а і як  дитячий письменник.

Художник був обраний членом товариства «Просвіта» на зборах 2 березня 1913. Викладав у школі ім. Риндовської (1914). Від 6 травня 1915  року він був під наглядом жандармів , які дали йому «кличку наружного наблюдения» — «Гривач».

Роботу над оформленням книги  Погрібняк поєднував з педагогічною роботою, викладанням на художніх курсах. Микола  Степанович був одним з організаторів Катеринославського художнього музею, який відкрився 10 травня 1915 року і розташовувався тоді у Потьомкінському палаці. Колись художній музей і художнє училище розташовувалися в одному приміщенні, тож Микола Погрібняк мав унікальну можливість показувати своїм студентам найцінніші музейні скарби, недоступні для більшості відвідувачів.

Микола Погрібняк став постійним учасником художніх виставок у Катеринославі, Києві, Москві. На Міжнародній виставці дитячої художньої літератури в Парижі була високо оцінена його робота над книжкою «Посуд», ілюстрованою кольоровими репродукціями, тексти до яких писав сам художник.

Він також викладав у Дніпропетровському художньому училищі. Оформив низку видань А. Кащенка, «Словник української мови» Д. Яворницького (1920), обкладинку часопису «Зоря» (1925) тощо. Його малюнки прикрашають читанку Івана Труби «Стежка додому» (три частини, 1917–1918). У 1918 році  видав альбом «Малюйте, діти».

Близько 1924 року намалював портрет члена «Просвіти» Анастасії Гаркавцевої.

Під час Великої Вітчизняної війни  через власну хворобу та ще й з хворою дружиною-інвалідом, Микола Погрібняк залишився в окупованому Дніпропетровську. Він працював бібліотекарем в Художньо-історичному музеї. Єдиний син подружжя працював в авіачастинах, воював на війні.  Німецькі окупанти пограбували квартиру художника, внаслідок чого загинуло більшість робіт.

Влітку 1942  року, Микола Погрібняк брав участь як художник у науково-археологічній експедиції на порожисту частину Дніпра, якою керував професор Павло Козар, а в грудні того ж року виставлявся у художньому музеї.

«Проте (в музеї) дещо збереглося, і тепер відбувається укомплектування музею. В цій роботі бере участь відомий український художник М. Погребняк»,— писала полтавська «Нова Україна» 12 вересня 1943.

З 13 по 25 грудня 1942 року в музеї пройшла виставка художників міста. На виставці були представлені твори відомих не лише в Україні художників В. В. Коренева, Т. М. Максименка, М. С. Погребняка та інших.

«Твори М. С. Погрібняка збудовані цілком на українському ґрунті. Художник любить свою країну, її вечори і ранки, її засніжені села. Художник однаково добре володіє пастеллю, аквареллю, олією». («Дніпровська газета». — 1943. — 26 січня).

Талановитий живописець і графік Микола Погрібняк піввіку свого життя присвятив педагогічній діяльності, виховав цілу плеяду художників, архітекторів та інженерів, які згодом стали видатними діячами мистецтва і науки. Зокрема, він був учителем славетної української художниці Галини Мазепи (1910–1995).

У школах і технікумах Микола Степанович вчив книжкової графіки і малярства. Митець зібрав багату колекцію зразків українського орнаменту (понад 100 мотивів), мріяв видати альбом «Мотиви українського орнаменту». Коли Погрібняка не стало, його дружина Анастасія його спадок передала Дніпропетровському художньому музею.

Помер 30 травня 1965 року, похований у Дніпропетровську. На його могилі художнє училище встановило пам’ятник.

Микола Степанович Погрібняк є однією з ключових постатей українського мистецтва, що стояла біля витоків становлення та розвитку українського книгодруку, невід’ємного від традицій українського орнаменту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *