Про Акт злуки українських земель | Запорізька обласна бібліотека для юнацтва

1 грудня 1918 року було підписано так званий Фастівський передвступний договір з чотирьох статей. Статті угоди констатували, що, по-перше, ЗУНР заявляла про «непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». З іншого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію і населення Західно – Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Тобто угода зазначала також те, що Республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР. Грудневий договір підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвський, від ЗУНР – Лонгин Цегельський і Дмитро Левицький.

Свято Соборності відбулося 22 січня 1919 року, у першу річницю проголошення Четвертого Універсалу, на Софіївському майдані у Києві, який заполонили десятки тисяч жителів столиці, численні гості, військо. З усіх київських церков прибули хори. Розташуванням усіх і дотриманням сценарію займався артист Микола Садовський.

Першим 22 січня 1919 року на Софійській площі вітальне слово виголосив адвокат Лев Бачинський – голова західноукраїнської делегації, віце-президент Української Національної Ради – парламенту ЗУНР. За тим професор Федір Швець – член Директорії – голосно прочитав універсал про об`єднання двох українських держав в одну.

З трибун на чотирьох кінцях майдану грамоту й універсал зачитували глашатаї – для народу, що зібрався. Духовенство відправило подячний молебень. Військо й делегації, що брали участь в урочистостях, зі співами й під звуки оркестрів рушили рядами Володимирською в бік Оперного театру. З особливим захопленням присутні вітали колони січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця.

На святі Соборності Симон Петлюра промовив: «Громадяне! Тільки тоді ми будемо кричати «слава» вільними грудьми, коли зміцнимо нашу владу, коли настане спокій нашій землі. Всі, як один чоловік, станьте плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів наших. Я, як отаман всього війська Українського, кажу вам, що зо всіх боків оточені ворогами. Не слів, а діла чекає від нас Українська Народня Республіка. Доведіть своєю чесною роботою свою любов до неї, доведіть, що ви гідні сьогоднішнього свята. Я сам буду кричати з вами «слава», коли ні одного ворога не буде на нашій території. Перед вами пройшло Українське Республіканське Військо, котре не щадить свого життя й сил в боротьбі з ворогами. Допоможіть же і ви йому одежою, харчами. Підтримайте ж Республіку, котрій ви кричите «слава», не словом, а ділом».