Ніна Кур‘ята “Дзвінка”.
Читаючи цю книжку, старше покоління стовідсотково впізнає своє радянське дитинство. Молодь сторінки про Дзвінчине дитинство буде читати, як Орвелла.
Знайомство з головною героїнею Дзвінкою ми починаємо з її дитинства в мальовничому селі Любашівка під Одесою, де всі розмовляли українською, на відміну від Одеси. Поступове зростання дівчинки – ось ти жовтеня, піонер, пишеш вірші про “капіталістів, які хочуть скинути на нас бомбу”.
Всі елементи радянської пропаганди. Але є ійінший світ. Це світ бабусь, які не лише готують смачні пиріжки, але й багато чого розповідають – про голод, війну і зовсім не те, що в шкільних підручниках. А ще печуть паски на Великдень, ходять до церкви.
Саме родинні історії та сімейне виховання сіють у Дзвінці зерна сумніву стосовно того, а чи варто вірити тому, що говорять у школі, пишуть в газетах і “брешуть” по телевізору.
А ще одвічне мовне питання на півдні України. Престижніше ходити в російську школу, читати на конкурсі краще російський вірш, а якщо український, то в національному костюмі. Якщо ти в Одесі говориш українською, то ти, певно, зі Львова. А якщо ти приїздиш на захід України, то всі дивуються, що в Одесі розмовляють українською.
Радянське дитинство минуло. Це історія дорослішання не тільки головної героїні, а й цілої країни – України. (Тетяна Білан)