«Довгі віки історії людства голод появлявся тільки як стихійна катастрофа… А ХХ сторіччя вписало в історію людства голод цілої країни, як засіб планової політики державного уряду… Цим урядом є радянський уряд у Москві, який у роках 1932-33 планово зорганізував голод в Україні» (Матвій Стахів, 1952 рік).
Самобутність українців та їхні антибільшовицькі настрої лягли в основу українського опору, що загрожував самому існуванню СРСР. Комуністичний тоталітарний режим з метою самозбереження здійснив геноцидне знищення українців, вчинивши Голодомор, який мав вибіркову антиукраїнську спрямованість…
Тогочасні кореспонденції іноземних журналістів та аналітичні висновки дипломатичних звітів дають оцінку людським втратам і наголошують на спланованому знищенні української нації. Зокрема, у звіті «Голод і українське питання» Королівського консула Італії в Харкові С. Граденіго від 31 травня 1933 року йшлося: «Немає жодного сумніву: що цей голод зумовлений насамперед організованими і свідомими заходами, спрямованими на те, щоб «провчити селянина»… і має на меті за кілька місяців ліквідувати українську проблему, пожертвувавши 10 чи 15 мільйонами душ. І ця цифра не повинна видаватися перебільшеною. Гадаю, що її вже, мабуть, досягнуто і буде перевершено… теперішня катастрофа спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнографічну природу. Можливо, в дуже близькому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про український народ, а отже, не буде й української проблеми, оскільки Україна фактично стане частиною Росії».
Чи згадаймо політичний звіт Консульства Німеччини в Києві 15 січня 1934 року, з якого дізнаємося таке: «Стан українського питання цього року можна оцінити також лише в контексті масового голоду. Через цю катастрофу, відповідальною за яку народ вважає московську політику, давня прірва між українцями – поборниками самостійності та московським централізмом, природно, поглибилася. Прикметною для настроїв населення є досить поширена думка, що радянський уряд навмисне посилював голод, щоб примусити українців упасти навколішки».
Чи відомий документ «Чи є Україна українською», складений анонімним автором після кількатижневої поїздки нашими землями у травні 1936 року. У ньому зазначається: «Українська Україна була знищена. Від понад 30 млн. її населення, за приблизними підрахунками, п`ята частина, 6 мільйонів людей, померли голодною смертю. Нині народ настільки слабкий, що не зможе встояти перед останнім ударом московського централізму… У майбутньому ретельне історичне дослідження, можливо, встановить, що волю українського народу протягом жахливих 1932-1933 років було зломлено. Щонайменше на десятки років, а може, й назавжди»…
З правової оцінки, ідеологом, замовником і організатором геноциду українців шляхом Голодомору була кремлівська владна верхівка, а співучасником і виконавцем – партійне керівництво України (московські ставленики). Для того, щоб реалізувати злочин такого масштабу, потрібна була чітка і жорстко підпорядкована вертикаль влади: керівники місцевих організацій КП(б)У та місцевих органів державної виконавчої влади, органи совєцької юстиції – суди і прокуратура, спецслужби, насамперед ГПУ, зі збройними підрозділами, територіальні частини Червоної армії та прикордонні війська. Спеціалізоване геноцидне знаряддя – надзвичайні хлібозаготівельні комісії, створені за рішеннями Політбюро ЦК ВКП(б), які очолювали уповноважені з нічим не обмеженими правами покарань.
Планування злочину, формування механізму реалізації та контроль за його вчиненням здійснював Й. Сталін. А далі нижче по республіканській партійній вертикалі – перший секретар ЦК КП(б)У С. Косіор, голова РНК УРСР В. Чубар, голова ВУЦВК Г. Петровський, перші секретарі обкомів КП(б)У, зокрема М. Хатаєвич, Є Вегер, Р. Терехов, В. Строганов, М. Майоров, С. Саркісов, Н. Алексєєв, В. Чернявський та ін., які забезпечували вчинення Голодомору на своїх владних рівнях. Ці (не)люди належали до злочинної групи з чітко побудованою ієрархічною вертикаллю керівництва та добре налагодженою координацією злочинної діяльності.
Нащадки радянських катів у 2022 році знову прийшли знищувати українців, розв`язавши повномасштабну війну проти нашого народу і захопивши частину територій. Але сучасні українці чинять відчайдушний спротив ворогу і це означає, що волю українського народу не зламати!
Інформація з книги: Стасюк Олеся. Нариси про Голодомор / Олеся Стасюк. – К. : Видавець Мельник М.Ю., 2019. – 216 с.