Кен Кізі
17.09.1935 – 10.11.2001
Кеннет Елтон «Кен» Кізі з’явився на світ у родині власника олійниці Фредеріка Кізі. Мати, Женева Сміт, вела домашнє господарство. Батьки Кена відрізнялися побожністю і релігізністю. Сина вони виховували у відповідності зі своїми поглядами. Раннє дитинство хлопчика пройшло в селищі Ла Хонда американського штату Колорадо.
Коли Кену виповнилося 11 років, сім’я переїхала в передмістя Спрінгфілда, в долину Вілламетт (штат Орегон) – на ферму, що належала дідові Фредеріка Кізі. Тут Кен відвідував церковно-приходську, а потім старшу загальноосвітню школи. У старшій школі юнак захопився силовими видами спорту і навіть став чемпіоном штату з реслінгу.
Захоплення спортом продовжилося і тоді, коли Кен поступив на навчання до місцевого коледжу. Юнак навіть увійшов до розширеного списку учасників Олімпійської збірної. Його спортивну кар’єру перервала несподівана травма плеча. Ця невдача підштовхнула Кізі на вступ до Університету штату Орегон. Кен Кізі серйозно захопився літературою, вивченням журналістики. Успіхи на цьому терені дозволили йому після закінчення вузу отримати грант і Національну стипендію Вудро Вілсона. У напрямку «Письменницька майстерність» Кізі проходить навчання в Стенфордському університеті. Одночасно він влаштовується на підробіток санітаром в госпіталь ветеранів «Menlo Park», де стає учасником експериментів по впливу на організм різних психотропних препаратів, включаючи ЛСД. Згодом отриманий досвід роботи з психоактивними речовинами був використаний Кізі при написанні ним своїх творів.
У 1964 році Кізі збирає кількох близьких приятелів, включаючи колишню однокласницю Фей Хексбі, з якої він втік з дому відразу після закінчення школи. Кен організовує хіпі-комуну, яку називає «Веселі бешкетники» («Merry Pranksters»). Головною їх метою стала організація музичних тусовок, на яких всі бажаючі могли пройти «кислотний тест», тобто практично безкоштовно спробувати ЛСД або будь-який інший психотропний препарат. Заходи часто супроводжувалися світловими ефектами (стробоскопами) і музикою групи «Grateful Dead».
У «Бешкетників» був власний старий шкільний автобус «Інтернешнл Харвест», який вони розфарбували флуоресцентними фарбами в яскраві кольори, назвали його «Furthur» і зробили декілька подорожей по Америці, включаючи знамениту поїздку до Нью-Йорка на Міжнародну виставку.
Свої враження Кізі втілив в так і не опублікованій новелі «Зоопарк» (1959), присвяченій бітникам. У 1960 році він написав автобіографічне оповідання «Кінець осені» про дорослішання, також не опубліковане.
Ідея першої книги «Пролітаючи над гніздом зозулі» виникла під час роботи нічним санітаром. Кізі не вірив, що ці пацієнти госпіталю були ненормальними, швидше – суспільство відкинуло їх, оскільки вони не вписувалися в загальноприйняті уявлення про те, як людина повинна поводитися. Роман мав величезний успіх у критиків і читачів. Згодом, в 1975 році, він був перероблений в успішну постановку, а однойменний фільм отримав 5 премій «Оскар», а також 28 інших нагород і 11 номінацій. Роман отримав номер 58 в Рейтингу 100 кращих книг всіх часів журналу Newsweek. Після успіху книги “Пролітаючи над гніздом зозулі», в 1962 році, Кізі купив землю в Ла Хонда.
Коли ЛСД був оголошений поза законом в США, Кену Кізі було пред’явлено звинувачення в зберіганні і вживанні незаконних наркотичних речовин. Кізі спробував сховатися в Мексиці, при цьому інсценував власне самогубство, але після повернення через 8 місяців був відразу заарештований і засуджений до 5 місяців тюремного ув’язнення.
Після звільнення Кізі переїхав в Плезент-Гілл (Орегон), щоб присвятити себе сім’ї. Він став вести розмірене, відокремлене життя, зайнявся сільським господарством, але продовжував писати.
У цивільному шлюбі з Фей Хексбі у подружжя народилося троє дітей – сини Джед, Зейн і дочка Шеннон. Також у Кена була дочка Саншайн Кізі від однієї з учасниць «Веселих бешкетників» Керолін Адамс. Причому Фей Хексбі давала згоду на ці відносини.
Наступний роман «Часом примха велика», що оповідає про сім’ю лісорубів з різноманітними, складними характерами, мав неоднозначну критику, але згодом також отримав широке визнання і був названий однією з найважливіших американських книг 2-ї половини 20-го століття. Екранізація роману відбулася в 1971-му році, фільм був
номінований на дві нагороди Кіноакадемії. Пізніше, в Плезент Хілл, Кізі написав свій третій роман «Пісня моряка» (1992). Кізі написав безліч есе і оповідань. Серед них – ексцентричний збірник «Гаражний розпродаж Кена Кізі» (1972), «Коли з’явилися ангели» (1986). Також в 1990 році була поставлена п’єса Кена Кізі «Подальше розслідування». Центральне місце в книзі займає кіносценарій «По ту сторону кордону», колективно створений Кізі, Полом Фостером, Каті Вагнер і Кенном Беббсом. Пізніше були опубліковані «Демон Максвелла» (1986), «Печери» (1990) і книги для дітей, сатирична п’єса «Обманщик» (1994), написана за мотивами «Чарівника з країни Оз» Л. Френка Баума.
У 1994 році вийшов останній роман Кена Кізі «Останній заїзд», який він написав спільно зі своїм старим приятелем з «Бешкетників» Кеном Баббсом.
У 1995 році «бешкетники» знову зібралися разом, щоб попрощатися зі 
смертельно хворим на рак письменником, програмістом, психологом та «ЛСД-гуру» – Тімоті Лірі. Відшукавши на болотистому пасовище проржавілий автобус «Furthur», вони знову прикрасили його і вирушили на фестиваль «Hog Farm Pig-Nick». У 1997 році під час виконання пісні «Сходження полковника Форбіна» на концерті групи «Phish» Кізі останній раз вийшов на сцену разом з «бешкетниками».
Потім знову були публікації в періодичних виданнях. Останньою книгою, що вийшла у пресі, стала збірка оповідань «Тюремний журнал», яка побачила світ у 2003 році, вже після смерті письменника.
Останні роки Кізі дуже багато хворів. У нього був діабет, рак печінки, також він пережив інсульт. Письменнику зробили операцію, але через 2 тижні стан його різко погіршився. Помер Кен Кізі 10 листопада 2001 року в Sacred Heart Hospital в місті Юджин (Орегон), у віці 66 років.
Список літератури:
Кізі, К. Над зозулиним гніздом: роман/ Кен Кізі. – К.: КМ-Букс, 2018. – 448 с.
Кизи, К. Над кукушкиным гнездом: роман / Кен Кизи. – Мн.: Паблисити, 1993. – 288 с.
Кизи, К. Над кукушкиным гнездом: роман / Кен Кизи. – М.:Радуга, 1989. – 286 с.
Кизи, К. Порой нестерпимо хочется…: роман / Кен Кизи. – СПб.: Лениздат, 1993. – 574 с.
Кизи, К. Последний заезд: роман / Кен Кизи. – – СПб.:Эксмо, Домино, 2010. – 336 с. – (Интеллектуальный бестселлер).
Кизи, К. Пролетая над гнездом кукушки: роман / Кен Кизи. – М.: АСТ, 1993. – 320 с.